Кращі снайпери чемпіонатів світу

У дощову п'ятницю, коли футбольні матчі не рвуться в ефір навперебій, саме час зануритися в футбольну ностальгію. «Соккер.ру» згадує футболістів, які ставали кращими бомбардирами в фінальних стадіях чемпіонатів світу.

ЧС-1930: Гільєрме Стабіле (Аргентина, 2 місце) - 8 голів

Гільєрме міг забити і більше, але він не потрапив в основу на дебютний матч аргентинців на чемпіонатах світу проти Франції. Швидше за все, не зіграв би і в наступних поєдинках, якби не травма Роберто Черро. Стабіле забивав у кожній з чотирьох проведених на турнірі зустрічей, відзначився він і у фінальній баталії з Уругваєм, але це не допомогло «Альбіселесте» завоювати титул найсильнішої збірної на планеті.

ЧС-тисячу дев'ятсот тридцять чотири: Олдржих Неєдли (Чехословаччина; 2 місце) - 5 голів

Знову бомбардирський забіг виграв фіналіст турніру, а не його переможець. Правда, тут своя історія. Більше 70-ти років вважалося, що у ЧС-+1934 три кращих снайпера, які забили по чотири м'ячі: Чехословаччина Неєдли, італієць Скьяві і німець Конен, проте в 2006 році ФІФА офіційно підтвердила, що Олдржих забив в півфінальному поєдинку з Німеччиною не два голи, а три. Так Неєдли став одноосібно найкращим бомбардиром Мундіалю 72 роки по тому і через 16 років після смерті.

ЧС-тисяча дев'ятсот тридцять вісім: Леонідас (Бразилія; 3 місце) - 8 голів

Чорний діамант Леонідас вважався найкращим футболістом Бразилії до епохи Пеле, на рахунку цього форварда 37 голів в 37 матчах за збірну. На чемпіонаті світу в 1938 році Леонідас забив 8 голів в чотирьох зустрічах. Дивно ось що: тренер «Селесао» Адемар Пімента не поставив свого кращого гравця в півфінальному матчі проти діючих і майбутніх чемпіонів світу італійців. За однією версією у форварда була травма, згідно з іншою трактуванні, наставник хотів приберегти Леонідаса для фіналу, так як був на 100% впевнений в успіху. У підсумку, Бразилія програла, а кращий снайпер турніру поповнив свій гольовий рахунок в матчі за третє місце проти Швеції.

ЧС-1950: Адемір (Бразилія, 2 місце) - 8 голів

На домашньому Мундіалі-1950 бразильці за всіма розкладами повинні були стати чемпіонами, але трапилася «Мараканасо», і титул дістався Уругваю. Не допомогли збірній Бразилії і 8 голів Адемір, який продовжив традицію, згідно з якою кращий бомбардир ЧС не ставав чемпіоном.

ЧС-тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-чотири: Шандор Кочіш (Угорщина, 2 місце) - 11 голів

Найчастіше найкращим голеадором перших світових першостей ставав срібний призер, ось і Шандора Кочіша не минула чаша сія. Знову ж, угорці мали вигравати той чемпіонат, це була найсильніша збірна на планеті, якої не посміхнулася удача. На груповій стадії команда ФРН була переграли з рахунком 8: 3, Кочіш на прізвисько Золота голова оформив покер, але в фіналі німці взяли запаморочливий реванш, програючи 0: 2 до 8-й хвилині. Це було справжнє Бернської Чудо з Гельмутом Раном в головній ролі. А адже головним героєм Мундіалю міг стати Шандор.

ЧС-1958: Жюст Фонтен (Франція, 3 місце) - 13 голів

Син француза і іспанки увійшов в історію як футболіст, який забив найбільшу кількість голів у фінальній стадії одного чемпіонату світу. Дуже схоже, що це «вічний» рекорд, хіба що майбутні Мессі і Роналду одного разу зіграють проти збірних Фіджі і Гібралтару на Мундіалі. Жюст Фонтен витягнув Францію в півфінал, але проти Бразилії і Пеле навіть у нього не знайшлося прийому, зате німці з чемпіонами світу в складі були розгромлені в матчі за третє місце завдяки покеру великого форварда.

ЧС-1962: Гаррінча і Вава (Бразилія, 1 місце); Леонель Санчес (Чилі, 3 місце); Дражан Єркович (Югославія, 4 місце); Флоріан Альберт (Угорщина, чвертьфінал); Валентин Іванов (СРСР, чвертьфінал) - по 4 м'ячі.

Яскраво вираженого снайпера турнір в Чилі не подарував, зате це унікальний випадок, коли титул кращого бомбардира чемпіонату світу розділили відразу шість чоловік! Відзначаємо, що вперше до індивідуального визнання дотяглися чемпіони - бразильці Гаррінча і Вава, а також пишаємося, що в цю компанію увійшов і наш прославлений футболіст, Валентин Кузьмич Іванов.

ЧС-1966: Ейсебіо (Португалія, 3 місце) - 9 голів

ЧС-1966: Ейсебіо (Португалія, 3 місце) - 9 голів

У фіналі того чемпіонату грали Англія та ФРН, але найяскравішою персоною став Ейсебіо. Чорна Пантера заявила про себе ще на груповій стадії: форвард збірної Португалії оформив дубль у ворота діючих чемпіонів світу бразильців з Пеле в складі і підписав їм обхідний лист на виліт. Бенефісом блискучого гравця став чвертьфінал проти КНДР: португальці програвали 0: 3 до 25-й хвилині, але потім лідер Португалії взявся за справу і оформив покер. Забив Ейсебіо і в матчі за третє місце в ворота свого друга Льва Яшина. Ходить легенда, що воротар збірної СРСР запитав, куди битиме нападник. Ейсебіо не міг обдурити друга і вказав напрямок, але пробив так, що навіть Лев Іванович не витягнув.

ЧС-1970: Додати Герд Мюллер (ФРН, 3 місце) - 10 голів

Легендарний форвард забив десять голів на чемпіонаті світу в Мексиці, на його рахунку дубль у Матчі століття, як пізніше назвали півфінальний бій з Італією, що залишилося за «Скуадра Адзурри». І знову стандартна картина: кращий бомбардир в трійці призерів, але не чемпіон.

ЧС-1974: Додати Гжегож Лято (Польща, 3 місце) - 7 голів

Лято, можна сказати, повторив долю Гільєрме Стабіле. За ідеєю, на ЧС-1974 основі повинен був грати Влодзімеж Любанський, але він отримав важку травму по ходу відбіркового циклу, і Лято став головним на правому фланзі. І Гжегож по-справжньому запалив на Мундіалі! Його м'ячі допомагали обігравати Аргентину, Гаїті, Швецію і Бразилію, яка була бита «Кадрою» в сутичці за бронзові медалі. Єдиний м'яч у ворота «Селесао» записав на свій рахунок Гжегож Лято!

ЧС-1978: Маріо Кемпес (Аргентина, 1 місце) - 6 голів

Майже півстоліття мала пройти з моменту проведення першого чемпіонату світу, щоб гравець перемогла на турнірі команди завоював звання кращого снайпера Мундіалю. На ЧС-1 978 Маріо був єдиним легіонером у складі збірної Аргентини, він тоді захищав кольори «Валенсії». Перед фінальним матчем Кемпес поступався за кількістю голів голландцеві Ренсенбрінгу і перуанцеві Кубільяс (у них було і залишилося по 5 взяття воріт), але випередив обох, оформивши дубль в переможному фіналі з Нідерландами.

ЧС-1982: Паоло Россі (Італія, 1 місце) - 6 голів

Паоло Росії теж зробив вирішальний ривок до індивідуальної нагороди в фіналі, вразивши ворота збірної ФРН. Без цього гола фінішував б урівень з Карлом-Хайнцем Румменігге. У Россі теж неймовірна історія: всього лише за кілька тижнів до турніру, який став тріумфальним для збірної Італії і для нього особисто, у нападника закінчилася дворічна дискваліфікація, накладена на нього через участь в договірних матчах. І тут такий фінт Фенікса! Звання кращого бомбардира і найціннішого гравця турніру, а потім ще й «Золотий м'яч» за 1982 год!

ЧС-1986: Гарі Лінекер (Англія, чвертьфінал) - 6 голів

Нині відомий експерт, який навіть в трусах не соромиться провести ефір, якщо вже дав слово, був великим футболістом. Лінекер став кращим бомбардиром Мундіалю-1986, на його рахунку гол в тому знаменитому матчі Аргентина - Англія, коли у Марадони прорізалася «Рука Бога». До речі, невідомо, яке місце в підсумку посіла б та симпатична дружина родоначальників футболу, і скільки голів забив би Гарі, якби не той пам'ятний гол Дієго, який не можна було зараховувати.

ЧС-1990: Сальваторе Скіллачі (Італія, 3 місце) - 6 голів

Неймовірний хлопець цей Сальваторе! Всього за збірну Італії він забив 7 м'ячів, і лише один з них не в фінальній стадії Мундіалю-1990. Перед турніром Вічині не розглядав форварда «Ювентуса» в якості основного, але Скіллачі забив переможний гол у ворота Австрії, і у нього пішло: чехословацька збірна, уругвайці, ірландці, аргентинці і англійці смиренно підставляли свої ворота під удари Сальваторе. Даремно йому не дали бити пенальті в післяматчевій серії з Аргентиною в півфіналі!

ЧС-1994: Олег Саленко (Росія, груповий етап); Христо Стоїчков (Болгарія, 4 місце) - по 6 голів

Христо Стоїчков тоді був зіркою «Барселони», багато в чому на його голах Болгарія «доїхала» до півфіналу чемпіонату світу, що стало безсумнівним досягненням, а ось потрапляння Саленко в кращі бомбардири - історія з великої літери. По-перше, Саленко пішов ще далі Скіллачі: у нього 8 матчів за збірну Росії і 6 голів, тобто все забиті на ЧС-1994. Більш того, п'ять з них в одному матчі - проти збірної Камеруну, коли наші футболісти намагалися забезпечити собі хорошу різницю і застрибнути на підніжку поїзда, який іде у плей-офф. Чи не вдалося, зате Саленко увійшов в історію: нікому до і після не вдавалося забити п'ять м'ячів в одному матчі чемпіонату світу!

ЧС-1998: Додати Давор Шукер (Хорватія, 3 місце) - 6 голів

Хорвати стали відкриттям того турніру: команда держави, яке ще недавно не існувало в незалежному вигляді, стала третьою на планеті! Ну а в майстерності Шукер сумнівів не було задовго до його бенефісу на Мундіалі: неспроста ж Давор виступав за мадридський «Реал», з яким в той рік, до речі, переміг в Лізі чемпіонів.

ЧС-2002: Роналдо (Бразилія, 1 місце) - 8 голів

І знову неймовірна історія. Роналдо пропустив два роки через травму коліна, під питанням стояла його подальша кар'єра, але він зміг повернутися на поле і переконав Луїса Феліпе Сколарі, що буде корисний збірної Бразилії на Мундіалі. Феномен не підвів! Вісім голів Роналдо стали вагомим внеском у п'яту чемпіонство «Селесао»! Пам'ятається, перед фіналом ФІФА оголосила кращим гравцем турніру Олівера Кана, який дійсно провів приголомшливий чемпіонат світу, але в фіналі Зубастик забив два м'ячі німецькому голкіперу і тим самим підкреслив, хто був кращим за всіма параметрами на тому ЧС.

Роналдо та інші футболісти, перезапустити кар'єру

ЧС-2006: Мирослав Клозе (Німеччина, 3 місце) - 5 голів

На ЧС-2002 Клозе теж забив п'ять м'ячів, для нього стабільність - ознака класу. Тож не дивно, що саме Мирослав згодом обійде Роналдо за загальною кількістю голів у фінальних стадіях чемпіонатів світу. На домашньому для Бундестім турнірі голи Клозе знову привели до медалей, але не до чемпіонства, але у Міро все було ще попереду: в колекції цього форварда є медалі чемпіонату світу всіх достоїнств!

ЧС-2010: Давид Вілья (Іспанія, 1 місце); Уеслі Снейдер (Нідерланди, 2 місце); Томас Мюллер (Німеччина, 3 місце); Дієго Форлан (Уругвай, 4 місце) - по 5 голів

На чемпіонаті світу в ПАР в суперечці бомбардирів перемогла дружба. Кожна з чотирьох найсильніших команд делегувала по одному футболісту з п'ятьма забитими м'ячами. До речі, Томас Мюллер забивав двічі по п'ять м'ячів, так що у нього найкращі шанси обійти Мирослава Клозе в історичному списку бомбардирів Мундіалі.

ЧС 2014: Хамес Родрігес (Колумбія, чвертьфінал) - 6 голів

Досить несподівано «Золоту Бутсу» за підсумками Мундіалю в Бразилії отримав колумбієць Родрігес, який після свого успіху перейшов в мадридський «Реал». Голи Хамеса ще свіжі в пам'яті, особливо його неймовірний удар у зустрічі з Уругваєм. Наостанок зазначу ось що: жоден футболіст в історії не ставав кращим бомбардиром чемпіонату світу двічі. На ЧС-2018 в Росії відразу у двох гравців буде така можливість - мова про Томаса Мюллера і Хамес Родрігес.