американський волонтер

Серед шести тисяч волонтерів, задіяних на матчах Euro-2012 в Україні, є громадянин США, як то кажуть, з українським корінням. У три роки В'ячеслав Широких разом з батьками переїхав за океан. А через 16 років кореспондент «СЕ» взяв інтерв'ю у американського волонтера, який прибув до рідного Києва з благородною місією.

- Рішення попрацювати волонтером я прийняв як тільки дізнався, що в Україні вперше в історії буде проводитися континентальну першість, - розповів В'ячеслав. - Все зійшлося і моє захоплення футболом і те, що під Києвом живуть родичі.

- Що входить у ваші обов'язки?

- У кожного волонтера вони різні. Мої функції пов'язані з передматчевій підготовкою - щоб все було в порядку в роздягальні, з м'ячами і футбольним полем. В якійсь мірі і від нас, волонтерів, залежить, щоб гравці і судді залишилися задоволені. Я радий, що після матчів - Україна - Швеція, Швеція - Англія, Швеція - Франція та Італія - ​​Англія претензій і зауважень до мене не було.

- Кажуть, що бути волонтером не просто. Чого вам найбільше не вистачає в ці дні в Україні?

- Навіть не знаю, як відповісти на це питання. Іноді не вистачає спілкування. Адже доводиться стримувати себе в ситуаціях, коли хочеться, наприклад, як простому вболівальнику помчати за автографом футбольної зірки. Їх тут так багато. Але в цілому я задоволений перебуванням в Києві. В Америку заберу зміцнилися думку про дуже красивому місті, в якому живуть привітні і привітні люди. Я і раніше з розповідей батьків знав, що в Україні щиро люблять футбол. Тепер переконався в цьому сам.

- Що в ході Euro-2012 було для вас найвідповідальнішим і найскладнішим?

- Виявляється, багато футболістів не знають не тільки російської мови, але і в англійському не досягли успіху - ось і доводиться іноді виступати в ролі перекладача. Напередодні матчу Італія - ​​Англія до мене підійшов Маріо Балотеллі, якому довелося пояснити, як пройти на поле. Його англійська залишає бажати кращого, але, тим не менш, він мене зрозумів. Із задоволенням допомагав тренерам збірних Швеції та Франції. Такі спілкування з відомими в світі спорту людьми назавжди залишаться в пам'яті. Ці спогади як кращі сувеніри заберу в Нью-Йорк.

- З футболістами вдавалося часто спілкуватися?

- Ні. Тільки епізодично, коли в цьому виникала необхідність. У моєму контракті зазначено, що контактувати з гравцем можна тільки в тому випадку, коли він сам до тебе підійде. За власною ініціативою це робити заборонено. Під час матчу Швеція - Англія не пристав він до гри я сидів у ложі поруч з форвардом британців Руні. Однак його охорона нікого до нього не підпускав, уважно стежила за тим, щоб з ним ніхто не контактував.

- Які-небудь ексцеси в процесі волонтерської роботи виникали?

- На щастя ні. Правда, іноді доводилося стримувати особливо активних уболівальників, які намагалися пробитися до тому чи іншому футболісту за автографами. Але це не зовсім функції волонтерів. Не наша справа виконувати обов'язки охоронця. Але в разі необхідності доводилося брати участь - порядок є порядок і ці дії теж прописані в моєму контракті.

- А курйозні ситуації траплялися?

- У суботу, під час передматчевого тренування збірної Італії на НСК «Олімпійський» влаштували дружню метушню, спробувавши залучити у свої ігри стоять неподалік волонтерів. Один з футболістів, на якого видерся інший, звернувся до нас: «Допоможи! Зніми його з мене! ». У відповідь ми лише розсміялися, підтримавши жарт італійців.

- Яке у вас враження склалося про організацію Euro-2012 в Україні?

- Найкраще. Наскільки я знаю, поки не було ніяких претензій з боку УЄФА, а керівному штабі відзначають, що в Києві все організовано чудово. І я думаю, що це саме так.

- Про що насамперед розповісте рідним і друзям після повернення в США?

- Що це був найщасливіший період у моєму житті. Я зміг стикнутися з тим, про що інші люди могли тільки мріяти. Де б мені ще вдалося лицем до лиця побачитися з зірками світового футболу і навіть поспілкуватися з ними? 4 липня поїду в США наповненим масою найкращих вражень!

В'ячеслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, Спорт-Експрес в Україні