Андрій Пятов - найкращий голкіпер 2010-го року за версією читачів UA-Футбол

З сьогоднішнього дня потихеньку починаємо формувати традиційну символічну збірну року за версією читачів UA-Футбол. І починаємо, зрозуміло, з «номера першого» - воротарської позиції. Отже - «Кращий голкіпер українських клубів або збірних у 2010 році».

Люблять казати, що стабільність - ознака майстерності. Що ж, якщо так, то майстерність Андрія П'ятова поставити під сумнів буде важко - другий рік поспіль голкіпер донецького «Шахтаря» стає кращим в нашому підсумковому опитуванні. Більш того - два роки до цього Андрій фінішував другим, що теж вдається далеко не кожному. Власне, за п'ять років проведення наших опитувань Андрій - єдиний, хто чотири рази поспіль потрапив в двійку (та й трійку) кращих.

В принципі, не секрет, що якщо за форварда говорять його забиті м'ячі, то за голкіпера - пропущені. І тому саме час подивитися, в яких кількостях і в яких турнірах пропускав Пятов за минулий рік. Страж воріт «Шахтаря» в 2010-му встиг зіграти у всіх п'яти клубних турнірах, а також провести п'ять поєдинків за національну збірну України. Всього зіграв 46 матчів, в яких пропустив 29 голів (у середньому - 0.6 за гру). Якщо кого раптом зацікавлять показники по окремих турнірів - їх є у нас: чемпіонат України (31 матч, 9 голів), Кубок України (1 матч, 2 голи), Суперкубок України (1 матч, 1 гол), Ліга Чемпіонів (6 матчів, 6 голів, все від «Арсеналу»), Ліга Європи (2 матчі, 3 голи, все від «Фулхема»), національна збірна України (5 матчів, 8 голів).

Що ж, як бачимо, не дивлячись на настільки значні показники, 26-річному воротареві є куди рости, є над чим працювати, і довіру, яку надає головний тренер «Шахтаря» Мірча Луческу тут доведеться вельми до речі.

фото - foto.delfi.ua

***

Друге місце в нашому опитуванні зайняв юний голкіпер київського «Динамо» Максим Коваль. Рік тому гра 16-річного (на той момент) воротаря запорізького «Металурга» так вразила читачів UA-Футбол, що Максим за підсумками торішнього опитування зайняв четверте місце, відразу за трьома «зубрами» - П'ятовим, Шовковським і Горяїновим. У 2010-му, відігравши 16 матчів за запорожців, Коваль підписав контракт з віце-чемпіоном України, після чого змінив у воротах «Динамо» Дениса Бойка, відіграв ще 16 матчів, і лише в самій кінцівці поступився місцем відновився після травми досвідченим Олександру Шовковському.

В цілому, оцінювати гру Максима можна без всяких знижок на зміну клубу, бо ні до, ні після переходу голкіпер, м'яко кажучи, в своїх командах погоди не псував. Втім, не враховувати фактор сили партнерів було б все-таки не так, і тому слід зазначити, що якщо в Запоріжжі «коефіцієнт надійності» був більше одиниці (16 матчів, 23 пропущених голи, 1.44 за гру), то в Києві такий «коефіцієнт» став менше одиниці - (16 матчів, 14 голів, 0.88 за гру). Общегодічние показники у Коваля наступні - 32 зіграних поєдинку, 37 пропущених голів, в середньому - 1.16 за гру. Добре це чи погано в 17 років для першого повного сезону в Прем'єр-лізі і повноцінного дебюту в єврокубках - кожен розсудить самостійно.

фото - fcdynamo.kiev.ua

***

Майже на сто балів відстав від Коваля одноклубник Максима - 36-річний Олександр Шовковський. Не те, щоб в батьки годиться, але майже, майже ... Багаторічний динамівський «номер один» відстояв всю весняну частину чемпіонату, і ударно завершив футбольний рік, зігравши, в сумі, 16 матчів і пропустивши 8 м'ячів. Підсумковий показник 0.5 голів за гру є найкращим серед представлених на суд читачів голкіперів. Тут, звичайно, слід враховувати невелику кількість зіграних поєдинків, однак там, де грав - виглядав переконливо і надійно. І навесні, до травми, і в заключних трьох матчах року.

***

Тут би і закруглятися, але не можна не згадати Володимира Дишленковича, який відстав від Шовковського всього на шість балів. Першу половину року сербо-українець відіграв за донецький «Металург», другу - за харківський «Металіст», і тут маємо ту ж історію, що і з Ковалем - до переходу «коефіцієнт надійності» Володимира зашкалював за одиницю (11 матчів, 15 голів, 1.36 за гру), та й три голи у фіналі Кубка України, при всіх претензіях до дірявої обороні - все-таки забагато. Зате після переїзду до Харкова «коефіцієнт» впав до 0.92. У сумі вийшло так: 24 поєдинки, 27 пропущених голів, 1.13 за матч. Що стосується гри Дишленковича, навесні за «Металург» голкіпер виглядав непогано, хоча виручав не так часто, як в минулі часи, знаковий фінальний поєдинок з «Таврією» вже був згаданий вище (у випадку з першим пропущеним голом цілком міг дотягуватися і виручати), але, в цілому, перехід Володимира в один з клубів-лідерів чемпіонату виглядав цілком логічно. Навіть без травми Горяїнова. І Володимир, що приємно відзначити, харківських уболівальників не розчарував.

***

Повні підсумки опитування:

Футболіст Бали 1 Андрій Пятов 1235 2 Максим Коваль 508 3 Олександр Шовковський 410 4 Володимир Дишленкович 404 5 Андрій Дикань 382 6 Олександр Горяїнов 327 7 Ян Лаштувка 174 8 Андрій Тлумак 137 9 Євген Боровик 136 10 Антон Каніболоцький 134 11 Максим Старцев 132 12 Віталій Неділько 86 13 Ігор Шуховцев 63 14 Денис Бойко 62 15 Олександр Рибка 56 16 Олександр Сокоренко 43 17 Сергій Долганський 31