Що твориться в казахстанської важкої атлетики

Легко хизуватися міцною дружбою, коли все навколо вас обожнюють, а темні сили зла далеко пихтять від безсилля. Але варто тільки їм підточити хоча б одну ниточку, як вся "вічна" дружба руйнується немов картковий будиночок.

Таку ситуацію можна спостерігати в збірній Казахстану з важкої атлетики, де накопичувалися роками образи виплеснулися на поверхню. Каталізатором цього послужив грандіозний допінговий скандал, що трапився в минулому році і разом перекреслив всі багаторічні успіхи вітчизняної штанги.

З 1994 року нашу важку атлетику тримав в їжакових рукавицях Олексій Ні. При ньому через збірну пройшла величезна кількість спортсменів і далеко не всім вдавалося залишатися в обоймі кілька років. У якийсь момент команда - і тренери, і їх підопічні - вперлася в стелю. Був потрібен чоловік ззовні, який глянув би на її перспективи під іншим кутом, внісши в роботу свіжі ідеї. Такою людиною став відомий тренер Енвер Туркелері.

Федерацію важкої атлетики Казахстану не збентежив тягнувся за ним допінговий шлейф: під час його роботи у збірній Болгарії команду в повному складі зняли з Олімпіади в Сеулі, а один з найвідоміших вихованців Туркелері, триразовий олімпійський чемпіон Халіл Мутлу, був дискваліфікований після виявлення в його організмі нандролона.

Ледве Енвер переїхав до Казахстану зі Стамбула, як тепер уже команда Туреччини була відсторонена від всіх міжнародних змагань за відмову ряду штангістів пройти допінг-контроль.

З утворенням нового тренерського альянсу результати наших важкоатлетів стали рости як на дріжджах. Якщо на чемпіонаті світу 2007 року в активі збірної Казахстану було всього дві срібні медалі, то в 2009-му - відразу чотири золота. Тріумфом для нашої команди завершилася і Олімпіада в Лондоні, яка в підсумку стала чорною сторінкою в історії вітчизняного спорту. Після допінгового скандалу Туркелері тихо повернувся до Туреччини, а Ні формально залишив пост головного тренера збірної, офіційно пішовши в тінь нового наставника Юрія Мельникова. Справа з позитивними допінг-пробами республіканська федерація благополучно зам'яла, не знайшовши (або не шукаючи) винних. Федерація важкої атлетики Казахстану не знайшла винних в грандіозному допінговий скандал

Розбіжності ж в збірній почалися ще до Лондона. Ікона вітчизняної штанги Ілля Ільїн вирішив тренуватися окремо від команди. Ні тоді зайняв жорстку позицію. "Ільїн вважає, що може готуватися сам, - пояснив тоді мені при зустрічі свою думку Олексій Геннадійович. - Зараз навколо нього крутяться люди, далекі від штанги і потрапили в наш вид спорту випадково, але вважають себе великими тренерами. Їм хочеться влади, грошей, які вони планують заробити на Ільїна. Ілля ж два роки практично нічого не робив. До Олімпіади ще можна встигнути надолужити згаяне, але тільки за умови важкої роботи. Тому ми жорстко підійшли до Ільїну , І він не витримав ".

Слідом за Ільїним на вільні хліби пішли Володимир Сєдов, Сергій Істомін, Володимир Кузнєцов. За словами Ні, "вони не тягнуть навантажень Туркелері і вважають, що через перенапруження можуть отримати травму".

Результат ряду штангістів, які почали тренуватися в "команді Ільїна", став, по всій видимості, підривати авторитет Ні. Але тільки до торішнього скандалу. Після нього збірна звільнилася від Ержаса Болтаева, Батирбека Оздоєва, особистого наставника Ільїна Тойшана Бектемірова, а Ні залишився.

Національна команда продовжує жити своїм життям, яку легкої ніяк не назвеш. 30 вересня о Бухаресті виконком Міжнародної федерації важкої атлетики буде вирішувати, чи варто допускати країни, чиї штангісти вляпалися в допінгову калюжу, до листопадового чемпіонату світу в Х'юстоні? Серед можливих спортивних жертв фігурує і Казахстан. Чи є життя після допінгу?

Сюрпризом для нашої федерації стало і поява в країні групи перспективних російських штангістів. Надія Лихачова, Марія Андрєєва, Лариса Кобелєва та Денис Кехтер разом зі своїм тренером Назіпов Шігаповим вже кілька місяців живуть в Текелі під боком у національній збірній, не приховуючи бажання прийняти казахстанське громадянство . Паспорт нової країни - це можливість швидше потрапити в збірну, навіть якщо "між федерацією і зазначеними спортсменами не велися якісь переговори". Адже ніщо не заважає пояснити приїзд росіян ініціативою обласних федерацій, як це було свого часу з китайцями Арлі Чонтеем і Фархадом Харки.

Чи є життя після допінгу?