Василь Уткін: «На« Матч ТВ »я отримував 600 тисяч рублів на місяць. Зараз - набагато більше »

Юрій Дудь зустрівся з кумиром.

- Як у тебе справи?

- Чудово! Свята закінчились. Вчора - ефір, сьогодні - ефір. Щоб не заробити в цьому році, треба бути повним дурнем. Наближається чемпіонат світу - багато пропозицій, і рекламних, та інших, так що в цьому відношенні все здорово.

- Як пройшли твої свята?

- Просидів на дачі, у мене було три зміни гостей. Спочатку приїжджали мої старі друзі по «плюс»: традиційно 1 січня приїжджає Мосс і когось з собою привозить, в цей раз приїхав з Нобелем. Потім були мої студенти. Потім - моя команда. Прекрасно відпочив, трохи втомився відпочивати.

- Що в 2017 році тебе втішило найбільше?

- Мені було приємно, що я, мабуть, ніколи так інтенсивно не працював, як в минулому році. Навіть став замислюватися: може, я щось не так роблю. Порадувало, що мої так звані студенти працюють футбольні матчі в якості коментаторів - на «Сила ТВ».

Ну і радує команда - такий цікавою ігрухі у мене, звичайно, не було ніколи. Особливо - гра «Егрісі» в Пітері проти команди Гаркавого . Я відчув себе їх старшим братом, для них це було настільки круто і ново. Це був перший виїзд в історії команди, це були справжні єврокубки. На нас прийшли 2 тисячі осіб - Радим охрінів. «ВКонтакте» нас подивилося 300 тисяч чоловік - як середній іспанська матч в паблік «Сили».

- Чим хлопці з «Егрісі» займаються в звичайному житті?

- У нас молода команда, тому в основному вони вчаться, деякі працюють. Двоє працюють в магазині, весь час забуваю: винний магазин - «Червоне і чорне» чи «Червоне і біле»? Так, «Червоне і біле». Роботи там досить багато, іноді доводиться на тренування та ігри їх відпрошуватися. Питаю: що потрібно зробити? Одного разу приїхав і купив 10 банок кави - щоб вони виконали норму. По-моєму, я потім їх їм же і віддав - щоб вони знову продали їх у магазині.

Є хлопець, який приєднався до нас в цьому році. У нас був набір влітку, на нього прийшло більше 200 заявок, 80 гравців ми переглянули за один день - у мене у дворі, на стадіоні Гавриїла Качаліна. Потім у нас був наділений збір на «Локомотиві», і ми взяли воротаря і трьох чоловік. Один з них - з «Газпрому»: виріс в Томську, закінчив там навчання, працював в самій глухому Перді і прокладав там трубопроводи, потім його перевели до Москви, він побачив оголошення і прийшов до нас - виявився дуже сильним захисником.

- Вони грають просто для підтримки форми і емоцій? У них же немає жодного шансу пройти далі?

- Це неможливо, тому що, навіть якщо б була така можливість, цього ніхто не допустить. Ми часто чули, що якісь футболісти, які зараз грають на високому рівні - Зінченко, Луньов, - колись грали в ЛФЛ. Насправді вони не грали там, вони проводили там час - підтримували форму, тому що були якісь проблеми. Жоден тренер не візьме на себе таку відповідальність.

- Ну слухай, причина ж не в цьому. Вони просто слабше.

- Ну я ж привозив гравця в «Краснодар».

- Так це дружба з Галицьким.

- Послухай, спочатку такі перегляди робляться по дружбі. Як, ти думаєш, працює наш спільний знайомий Герман (Ткаченко - Sports.ru)? Природно, це контакти, зв'язки. «Візьми на збір, подивися, повір» - як це ще робиться?

Обов'язково залиш це в тексті: я 40 тисяч раз вдячний Галицькому, Фундукяну і всім, хто взяв нашого хлопця на перегляд. Хлопець грав двусторонки з «Краснодаром-2» - командою другого дивізіону - і забив чи один, чи то два голи. Я приїхав на два останніх дня, щоб зняти сюжет, поговорити з тренером. І ось наша розмова: «Знаєте, хлопець здивував, чесно кажучи. По-футбольному - ми прям не очікували. Але, розумієте, йому 19 років. І потім фізично він, звичайно, не дотягує. І він не сильніше наших ».

(Вася розводить руками - Sports.ru)

Ми приїхали в Краснодар, щоб дізнатися: йому 19 років. Ніби й не я йому квиток купував. Він взагалі-то в армії відслужив, в ракетних військах. Щоб дізнатися: фізично не дотягує. Хлопців, ваші тренуються 6 раз в тиждень, він - два через два працює в магазині. Ну і щоб дізнатися: він своїх не сильніше. Якби я привіз вам з ЛФЛ футболіста, який був би сильнішим вас, вас всіх треба було б в мішок і в річку.

Я, звичайно, не тренер, я тільки педагог - і за освітою, і взагалі. Я б взяв його на збір і, якби він потягнув, говорив би своїм: дивіться, ось дивіться! А якщо не потягнув - немає проблем.

- Для чого все це?

- Хочу виграти перший дивізіон ЛФЛ. Після нього - вищий дивізіон ЛФЛ, але його виграти не можна без гравців на зарплати. У нас в команді жодна жива душа не отримує гроші.

- У скільки все це коштує тобі?

- Оскільки це моя улюблена іграшка, там багато чого обходиться дорожче. Бюджет цього сезону, не рахуючи нашого виїзду в Пітер, - це 1,2-1,5 мільйона рублів.

Ми залишаємо за дужками наш телевізійний проект, наше документаліті, на яке йдуть всі спонсорські гроші. Ми четверта команда в світі, яку спонсорує «Марафон»: «Фулхем», «Малага», «Динамо» і «Егрісі».

До речі, вся ця історія для мене - про те, що було б з Мессі, якби його не знайшли. Як любитель він не грав, але це був талановитий хлопчик, який не став би футболістом, якби його не взяли в «Барселону», якби йому не кололи гормон росту - він би просто не потягнув ніколи. Мого провідного гравця Ігоря Струнина в 12-річному віці вигнали зі школи «Буревісник». Як можна в 12 років вигнати такого хлопця? Він дуже хороший, просто дивовижно грає. Але не знайшлося місця, і я розумію чому. Тому що тренеру потрібен результат: взяли великого, сильного фізично хлопця, це розхожа історія.

***

- Ти написав в фейсбуці, що чемпіонат світу на телеканалах - точно без тебе. З чого ти це взяв?

- Ну я ж, врешті-решт, чогось розумію. Я б не дуже хотів на цю тему поширюватися, тому що це засноване на купі приватних розмов і на моєму розумінні загальної ситуації.

- Як ти думаєш, чому тебе не кличуть?

- На це існує багато дрібних причин, самих по собі не дуже складних. Але якщо пояснити коротко: щоб мене вигнати з телебачення, потрібно було багато гівна зібрати; і щоб повернути, потрібна якась дуже серйозна воля. І я розумію прекрасно, що цієї волі чекати не варто. Якщо вона трапиться - тоді я дізнаюся, що Дід Мороз існує.

- А з телебачення тебе хіба вигнала чиясь воля? Чи не конфлікт з кількома людьми з нового керівництва?

- Якщо я з тобою буду про це відверто розмовляти, це буде виглядати як скарга, як конспірологія. Але я дуже добре знаю, чому це сталося. І справа, звичайно, не в цьому.

- Тобто рішення приймалося вище Тіни Канделакі та Наталії Білан?

- В тій чи іншій формі - так. Я не дуже шкодую з цього приводу: дуже багато нового дізнався і спробував, задоволений і способом життя, і кількістю роботи, і якістю оплати цієї роботи. Мені шкода тільки, що я не можу займатися улюбленою справою - тим, до якого, як я, мабуть, небезпідставно думав, у мене є якесь покликання.

- Коли ти заробляв більше - на «Матч ТВ» або зараз?

- Зараз. Значно.

- Нещодавно всі дізналися зарплату Георгія Черданцева: від 600 до 800 тисяч рублів на місяць. У тебе була більше?

- Я отримував 600 тисяч рублів на місяць. Зараз - якщо мати на увазі загальні доходи - значно більше.

- Це скільки? Більше 1 млн на місяць?

- Так.

- Ти витрачаєш всі або залишається?

- По-перше, я ще кредит не доплатив.

- Ну е! Ти ж квартиру продав, щоб погасити кредит за будинок. Говорив, що як раз вистачить.

- Я порахував, що мені так зручніше. Чуть-чуть іпотеки залишилося.

- Як тобі «Матч ТВ» ті два роки, що тебе там немає?

- Я вкрай мало дивлюся телевізор, крім футболу, і вкрай мало - «Матч ТВ». Але у мене є думка про пару проектів, які я дивився з цікавості. Наприклад, бачив пару випусків програми Кержакова. Досить подивитися ролик, який Саша викладав в інстаграм. Вони з Ахрік (другий ведучий програми «Команда на прокачку» - Sports.ru) сидять в літаку; Саша спить, Ахрік його будить і говорить: «Саша, прокинься! Ти знаєш, куди ми летимо? ». Як це можливо?! Я пам'ятаю пару випадків, коли ти не пам'ятаєш, куди летиш; Мягков ось в Новий рік не туди полетів. Але як це зроблено? Чиї редакторські правки це пройшло?

Або жоден футболіст ніколи в житті не виїде на машині на поле - навіть на саме говіння. Саша виїжджав на якийсь великий і білої. Ось у нас на тренуванні «Егрісі» був Рінат Білялетдінов. Поки йому не треба було виходити показувати вправи, він йшов строго за лінією: «Треба берегти».

- За ці два роки коли тобі було найсумніше?

- Іноді сумно, що не коментую. Було дуже сумно під час Євро. Спеціально взяв на себе дуже багато роботи, щоб в неї зануритися: багато коментував на радіо, у нас в кабаках, «Джонн Доннах», намагався багато писати. Зрештою потрапив на два дні в лікарні. Не так важливо, що за проблема - тим більше що вона досить швидко була вирішена. Я зрозумів, що весь цей час ні з ким не спілкуюся, ні від кого не отримую енергію - тільки її віддаю, тільки вихлюпують; не міг позбутися думки: чому ж я не там? А я міг там опинитися дуже легко, до цього все йшло ...

- Але?

- Це знову буде виглядати як скарга, але я не хочу скаржитися. Мене мав взяти коментувати матчі Євро «Перший канал». Я вже подав документи на оформлення візи та акредитацію.

- І що сталося?

- Я не був присутній при цьому, але це було заблоковано «Газпром-медіа».

- А який вплив «Газпром-медіа» має на «Перший канал»?

- Завжди є якісь спільні інтереси у каналів. Не хочу вдаватися в подробиці цієї історії, але я знаю це добре - від тих осіб, які там були. Щоб повернутися, мені потрібно спеціально над цим працювати, потрібна чиясь воля. Спеціально працювати - це дзвонити, просити, зустрічатися, пояснювати. Я вважаю, це нижче моєї гідності. Я вважаю, що досить показую свою кваліфікацію.

* * *

- У тебе є школа журналістики. Чому молоді йдуть в професію? Мало грошей і мало місць роботи.

- А чому роботи мало?

- Один з кращих коментаторів в історії не може працювати в телевізорі.

- Ну я ж не мучуся від цього. Я іноді тільки засмучуюсь.

- Ну все одно з усіма своїми мінусами ти явно заслуговуєш більшого.

- Хіба мало. Я стільки отримав по життю. Повинен же я був колись опинитися в жопе. Хоча жопа та ще - така удобненько, така прекрасна, комфортна. Тільки не винось це в заголовок, добре? Я ж не бідую.

- Є робота, на яку у тебе зовсім не варто? Ось чому тебе мотивують відеопрогнози , Крім грошей?

- Я до роботи ставлюся як до роботи. Якщо я чогось не хочу робити, я намагаюся цього не робити. Прогнози - ми щотижня снідаємо з Володею (Стогніенко - Sports.ru) і Кирилом (Дементьєва - Sports.ru) в «Жан-Жака». Потім це зовсім нескладно. Потім мені подобається реакція на прогнози; якщо це не зростається, мені пишуть: «Ну що ж ти так? Ти ж взагалі нічого не розумієш ». А чого ж ти до не прийшов? Коли все закінчилося, це і дурню зрозуміло.

- Тебе напружує, що ти в мінусі?

- Ні. Якщо люди впевнені, що я в мінусі, це ж і є сама справжня карта: ставь навпаки. Важливо, щоб прогноз підказував.

- Я працював з Інтелбетом, два місяці був в плюсі, 8 - в мінусі. І я завжди неймовірно парився: начебто строю з себе експерта, а насправді сосу.

- Я антіпрогнозний людина, насправді. Для коментатора важливо не думати, чим матч закінчиться. Як складається - так, цікаво. Але якщо заздалегідь придумаєш, як він буде зіграний, ти в результаті весь коментар будеш порівнювати своє уявлення з реальним матчем. І це буде коментар про твої уявленнях, а не про матч. І мені завжди було важливо звільнити мізки від цього уявлення.

Ну і потім я даю можливість людям відчути себе розумнішими досить відомої людини. Це, мені здається, приємне відчуття, причому безкоштовне.

Ну і я приймаю заходи. Буду працювати над якістю.

***

- Я спостерігаю за Василем Уткіним останні роки і сумую. Ти взагалі не резоніруешь. Навіть твій текст про «Урал» - «Терек». Ти єдиний, хто назвав матч договорняком. Але нічого не сталося.

- Чому не відбулося? Відстали від Тимура (Журавля - Sports.ru). Я для цього і зробив. Тобто, напевно, зробив би і так, але для цього - в першу чергу.

- Що відбувалося після тексту?

- Нічого. Був то чи один дзвінок, то чи серія смсок - і все.

- Тебе це здивувало?

- Ні. Пам'ятаєш, в Ростові півміста вигоріло влітку? Ну, були старі дерев'яні будинки в центрі міста. Відразу сказали: підпал. А там людина загинула, кілька - постраждали серйозно. А зараз сказали: ніякого підпалу не було; і заново будуватися не можна, все, що не догоріло, ми теж знесемо. Або в Москві регулярно пахне сірководнем - всіх це дуже турбує. І що відбувається? Є реакція якихось ЗМІ, в соцмережах - і все. Де зараз відбувається щось внаслідок резонансних історій в медіа?

- У тебе є пояснення: чому так? Епоха така?

- До речі, слово «епоха» добре римується зі словом «пох ##».

Чи не дружу з епохою
А епосі пох ##,

- це давно склав Кортнєв.

- Але все одно давай зафіксуємо момент, коли у тебе щось пішло не так. Чому один з найталановитіших людей професії без великої роботи в телевізорі?

- А Парфьонов тобі що на це відповідав ?

- Він дискваліфікований адміністрацією Президента.

- Мені здається, він відповів тобі інакше: «Я неконтрольований. І все це знають ». Я теж не контрольований.

- Неконтрольованість Парфьонова - в тому, що він завжди може накинутися в ефірі на Путіна. А в чому твоя неконтрольованість?

- Розповім історію. В цьому році було 30-річчя «Погляду». Я побічно цю історію зачепив і теж був запрошений на банкет - дуже душевний, до речі. Зустрів величезна кількість людей, яких давно не бачив. Ми домовилися якоїсь своєю компанією зустрітися і нормально поговорити пізніше - там нормально поговорити було важко. Зустрілися, стали вечеряти, і приїхала людина, яка свого часу абсолютно монструозної для шоу-бізнесу - комерційний директор «Погляду» і виду Саша Горожанкин. Він в ті часи був людиною, яка мала контакти з іншим світом - тіньовим. Ну, з бандитами. А моїм першим матеріалом у «Погляді» був сюжет про Федерацію хокею Росії, якою тоді керував Володимир Петров, недавно покійний. І в цьому сюжеті я жорстко доклав Квантрішвілі.

- А ким він тоді був для Федерації хокею?

- Не знаю, дах або господар - я вже забув ті мови-то. З цього приводу був деякий шерех. І ось ми сидимо через 25 років, і Саша Горожанкин мені каже: «В принципі, тебе тоді вже мали замочити». І розповідає історію, як вони з Любимовим сиділи в готелі - «Україна», здається, - і займалися тим, що мене ВІДМАЗУВАЛИ. Їх запитували: «Хто йому замовив? Хто велів? ». І так, цілком могли.

Ти питаєш, в чому я неконтрольований. Ось я не вмію про такі речі замислюватися.

- Я під твоєю неконтрольованістю мав на увазі: заснути в ефірі, не прийти на ефір.

- Я три рази не прийшов на ефір, але два рази я його не зірвав. Один раз - у нас була система оповіщень есемесками, мені її не надіслали. Два рази - ну якось так відбувалося, і я коментував з дому по телефону: одного разу - з Балашихи, інший - з Кутузовського проспекту. Голос ішов з затримкою, тому я не ганяв м'яч. Кричати «Гол» було не можна, тому що у тебе вдома - нормально, а в ефірі - погано.

Так-то у мене косяків багато різних бувало: міг на зустріч сильно запізнитися. Після того як на мене нападали, у мене часто бувало таке, що я довго не міг вийти на вулицю. Водій стояв біля під'їзду і чекав мене по парі годин. Загалом, фобія.

- Моя версія інша: в якийсь момент ти порахував, що без тебе професія неможлива. Я приблизно тисячу разів згадував історію актора Майкова, який після виходу «Бригади» описував свою популярність і свій стан так: «Ти їдеш по МКАД 200 км / год, і у тебе повне відчуття, що нічого, нічого не відбудеться. Тому що ти безсмертний ». За відчуттями, влітку-2015 тобі здалося приблизно так само: спортивне телебачення можливо без кого завгодно, але тільки не без Уткіна.

- Це помилка. По-перше, в той момент я був уже літньою людиною. По-друге, без Парфьонова ж телебачення можливо - і до того ж скільки вже років. А ось популярність саме тоді я відчув зовсім по-новому. Наприклад, був випадок, коли я чекав Тимура на зустріч в закладі «Cook'kareku» на Садовому кільці. Тимур зупинився поговорити по телефону, назвав мене по імені і сказав: «Я вже їду, трохи затримуюся». Поруч стояла людина, яка дізналася в ньому Тимура Журавля: «А ви зараз з Уткіним розмовляли? Передайте йому, будь ласка, слова підтримки ». Поруч проходив чоловік, який почув прізвище Уткін і те ж саме сказав. Я йшов по Садовому - мені машини сигналили, ти що!

- Тебе ж п'янило це, признайся.

- Це було потім.

- Це було в розпал. У розпал того, коли ти сказав: «Не піду до тебе, цариця». А потім їй же присягнув.

- Що значить «присягнув»? Я дав їм шанс.

- Тобто ти себе не переоцінив?

- Коли ти переоцінюєш себе, їдучи на МКАД на 200 км / ч - це одне. Коли ти переоцінюєш себе, здійснюючи вчинки, які, мабуть, знаходяться вище твоєї голови - це нормально.

Про що мені шкодувати в цій історії? Ти постав посилання на цей текст - про що шкодувати?

- Хто був твоїм критиком в останні роки? Чи був чоловік, якого ти міг послухати з приводу роботи і реально прислухатися?

- Колеги. Коли ми сиділи в одній кімнаті і потім поверталися дивитися, якась рецензія на репортаж неминуче звучала.

- Ну, на твою адресу там напевно були тільки оплески.

- Навпаки, коментарі були єхидними, іронічними. Але могли похвалити жарт, так. Правда, велика частина матчів проходила без звуку: все-таки там три телевізора відразу ...

Потім, у мене є коло друзів, які могли завжди мені про це сказати. Якщо Казанський в цьому відношенні педантично вихований і не дозволить собі цього зробити, то Тимур і Роза можуть сказати все що завгодно. Я любив з ким-небудь поговорити по душам.

- В кінці 2014 року вийшов текст Павла Городницького, де він назвав Василя Уткіна головним розчаруванням року ...

- Рік, який я провів в прайм-таймі радіоефіру, коли у мене були охеренно матчі, коли у мене була програма «Велике питання» і щось там ще.

- Тобто ти з ним не згоден?

- Абсолютно ні. З тих пір я став більше читати і взагалі з інтересом стежу за тим, що відбувається в друкарській пресі, тому що вона менш консервативна. Я читав Городницького, він неймовірно нудний автор, автор одного прийому - нагнітання. Але треба зазначити, що здорово робить фактчекінг. Але і як редактор, і як в деякому сенсі вчитель, і як автор я дуже не люблю, коли тиснуть на одну педаль.

- А я чув, що ти прям завівся після того тексту. Мені нап ### чи що?

- Мене хтось із студентів потім питав: чи правда, що я після цього поклявся зіпсувати Городницькому кар'єру? Як я можу її зіпсувати?

- Тобто мені набрехали? Ти не сприйняв близько до серця?

- Я сприйняв близько до серця. Але тільки тому, що він вийшов 1 січня. Я просто подумав: все-таки, напевно, в свято міг би так, сука, і не писати.

Ось ти все намагаєшся зрозуміти, в чому моя драма. А її немає. У мене є тільки драма самотності особистому житті.

***

- Коли у тебе був останній роман?

- Давно. Напевно, до звільнення з «Матчу». Вона була подруга дружини мого приятеля. Разом були місяці чотири.

- Чому розійшлися?

- Нас мало що пов'язувало. Було потяг - не було любов'ю або пристрастю.

- Що у тебе в особистому житті зараз?

- В основному - нічого. Нічого екстремального.

- Давай я запитаю, як ніби ти на «вДуде» ...

- Коли я останній раз трахался? Десь за тиждень до Нового року.

- Е-е.

- Наступне питання: з хлопчиком або дівчинкою?

- Хех, відмінний панч ... Якщо це не роман, то що? Випадкова зустріч або ти викликав повію?

- Ну ні, повій я не люблю викликати. Колись я пробував це, дуже давно, але це зовсім нецікаво. Я вже давно не в тій фізичній формі, щоб сприймати секс як фізична вправа, яким можна зайнятися з однією з театру. Просто епізод.

- Всі знають, яка велика любов була у тебе в середині нульових. Це так і залишилося головними відносинами в твоєму житті?

- Так. По крайней мере, найбільш тривалими. Я тобі відкрию невеликий секрет: я колись був одружений цілих півтора року.

- Що, прям зі штампом?

- Так. Році в 1997-му. Якщо не віриш, можу тобі показати (дістає телефон і відкриває вотсап - Sports.ru). Я давно не бачився з цією дівчиною, вона давно живе в іншій країні ... Ось мені Федоров шле фотографію і підпис «Твоя колишня дружина».

- О, вона дуже красива.

- Звичайно. Вона модель. Познайомилися в загальній компанії, зав'язалися відносини. Це стало шлюбом, тому що у Наташі не було російського паспорта - вона була дочкою військового і не народилася в Росії. У якийсь момент я сказав: «Виходь за мене заміж». Була дуже скромне весілля, ми залишалися разом трохи більше року, але разом жили уривками - не було ні квартири, нічого. При цьому це були нормальні відносини, любили один одного, але досить скоро зрозуміли, що нам треба розлучитися - і ми розлучилися.

- Ось на цій фотографії у тебе кільце, схоже на обручку. Це якісь часи?

- Я носив кільце під час відносин з Наташею - Наташею Пакуевой. Ну, ми збиралися одружитися. Але я замовив два кільця окремо від цього.

- Відносини з Наташею Пакуевой - це службовий роман?

- Ми працювали разом якийсь час, але службовим романом це не було. Ця історія теж багато в чому була активована історією з ножем. Ми просто дружили, а після замаху дуже зблизилися.

Я її відбивав, і досить довго. Вона дуже любить тюльпани і відразу сказала: мені не треба дарувати квіти, я люблю тільки тюльпани. А тоді було переконання, що тюльпани бувають тільки навесні. Я тоді жив на Патріка, неподалік був квітковий магазин, де я познайомився з керуючою. Я знав: раз в тиждень з Голландії приїжджає партія. Я став замовляти, і раз в тиждень мені привозили тюльпани, в тому числі такі, які тут ніхто ніколи не бачив - з пухирцями, з зубчиками.

- З кожним букетом лід танув?

- Льоду не було. Був вибір у відносинах ... Крім іншого, в неї був закоханий один мій хороший приятель, з яким я потім на цілий рік зіпсував відносини.

- Його звуть Тимур Журавель?

- Так. Чи не зіпсував точніше - вони у нас похолоднішали. Але про всяк випадок: я не у Тимура дівчину відбивав.

- Фінал Євро-2004 ти не коментував, бо твоя любов потрапила в аварію і ти зірвався в Москву, так адже?

- Так, вона потрапила в аварію, сильно пошкодила ногу - по-моєму, був перелом. Я поїхав після півфіналу, а так я мав би коментувати фінал з Григорієм Твалтвадзе. До Москви мене підвіз Роман Аркадьич (Абрамович - Sports.ru). Часи були ще нежирні - купити квиток було б важко, але знайшлася попутна, так би мовити, тачка, і він взяв мене на борт.

- Чому ви розійшлися?

- Це був не мій розмова при розставанні, але дуже підходить за змістом. «Дорога, у тебе дуже багато претензій до мене. У мене дуже багато претензій до себе. Ти права, нам потрібно розлучитися ». До цього, в общем-то, йшло. Не знаю, що я радикально зробив не так.

- Але розтовстів ти тоді?

- Ні, я був худий. Тобто у мене завжди змінювався вага. Я розтовстів в перший раз після замаху, тому що мене рік возили і я не ходив пішки взагалі. Але потім я швидко схуд і з 2004 по 2006 рік був в ідеальній для себе формі - важив 110 кг. При зростанні 199 см.

- На чемпіонат світу-2006 ти їхав, розуміючи, що ви розлучаєтеся?

- Коли я повернувся, вона сказала, що ми розлучилися. Був момент, коли я намагався її повернути. У мене велика кількість друзів, друзів друзів - я взагалі це вважаю своїм найбільшим капіталом. У мене є друг Діма Іванов, у якого є ресторан «Горки». Хлопці з «Квартету І» дуже дружили з групою «Агата Крісті». А вона дуже любила групу «Агата Крісті». Я зняв ресторан «Горки» - я платив за нього по найменшій ціні - це був понеділок, але платив. А брати Самойлови з мене не взяли грошей. Я розмовляв зі старшим, він сказав: «Які гроші? Чоловік чоловікові повинен допомогти ».

Ми просто сиділи за столиком, і тут на сцену вийшли брати з гітарами та стали грати акустичний сет. Вона офігела. Тобто спочатку вона реагувала: ну навіщо, Вась? А на другій пісні вже офігела.

Я відвіз її до неї додому.

Потім ми возз'єдналися місяці на два. Потім розлучилися знову. І вже після цього вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком (футболістом ЦСКА Сергієм Ігнашевич - Sports.ru).

- Я правильно розумію: роки йшли, а ти її як і раніше любив?

- Так.

- Любив або любиш?

- Зараз - вже не знаю. Думаю, зараз не має сенсу говорити про любов: ми дуже мало спілкуємося, хіба що вітаємо один одного зі святами.

- Наташа вийшла заміж за футболіста, на матчах якого ти постійно працював. Яке це було?

- Наташа спочатку розлучилася зі мною, потім познайомилася із Сергієм. Тому я не відчував ніяких почуттів. Тобто мені було, звичайно, шкода, але стосунки у мене були з Наташею, а з Сергієм я не лаявся, не сварився. Єдине: я розумів, що багато хто знає про цю історію, тому я завжди намагався бути підкреслено ввічливим по відношенню до Сергія. Але це не становило жодних труднощів.

- Чому після цього розставання ти так розтовстів? Ти бухав? Або їв три наполеона в день?

- Солодкого я майже не їм. Якби я їв ще й солодке, я б уже лопнув. Я просто з тих, хто заїдає стрес. Ну і бухав, звичайно, деякий час.

- Як цей розрив і те, що ти не зміг його адекватно пережити, позначилося на твоєму подальшому житті і кар'єрі?

- Я якось звик жити один. Міг зустрічатися з кимось, міг провести вихідні. Але жити якось не хочеться з ким-то. Мені зручніше одному. Це як Дуня Смирнова - здається, в інтерв'ю Ксенії Собчак - розповідала: «Невже у вас не буває такого: сидиш вдома - добре, що одна. Не хочеться ні фарбуватися, ні зачісуватися. І в голові тільки одна думка: вже охололо чи ще ні? ». Мабуть, малося на увазі пиво.

Я приходжу додому і можу робити абсолютно все, що хочу - мене це абсолютно влаштовує. Захотів - забрався, захотів - немає. Захотів - вимив посуд, захотів - немає. Захотів - в трусах походив.

- Моя гіпотеза: жінка дуже допомагає кар'єрі, особливо успішною. Коли багато дівчаток хоче, щоб ти стягнув з них трусики, коли бабло сиплеться з усіх боків, коли колеги респект щотижня, все одно залишається людина, яка говорить: «Дорогий, ти злегка додав у вазі - йди-но в зал. Дорогий, щось ти перестав мити посуд. Дорогий, о 7.15 встаємо, тому що дітей треба розвести по школам ». Це дуже дисциплінує і допомагає не поїхати кукухо.

- Не всякому так щастить з дружиною. Не тільки це може дисциплінувати. Сам себе, наприклад. У ситуації, коли я залишився без роботи, з моїми звичками будь-яка нормальна людина б спився. Зі мною ж цього не сталося. Я сиджу зараз і допивав останній келих пива - цілком можливо, що останній у всьому найближчому півріччі. І виключно за компанію - так-то мене чекає дуже насичений рік.

* * *

- Ти розповідав: «У мене були захоплення азартними іграми, але квартиру я, по суті, виграв в казино». Як це?

- Я збирав, збирав, збирав, а потім у мене стався вдалий захід у казино, коли я виграв за ніч близько 50 тисяч доларів. Заходив я туди з однією тисячею. Після цього мені стало зрозуміло, що я можу дозволити собі зайняти суму, яку я можу зайняти - і можна купувати квартиру.

- В казино ти більше програв або виграв?

- Тут важливо, хто як рахує. Є люди, які вважають суму, з якої увійшли і з якої вийшли. Є дуже багато людей, які прийшли з $ 1000, по ходу мали $ 2000, а пішли з $ 1500 і вважають: вони програли $ 500. А я вважаю: все гроші, з якими я йду, виграв. Тому що я прийшов туди розважитися.

- У чому кайф казино?

- Ти не забувай, що наша молодість відбувалася, коли все це з'являлося - у свій час це було просто повально. Потім це було чимось на зразок чоловічого клубу: ми зустрічалися і розмовляли, іноді - до ранку. Ми дуже любили грати в казино Infant, яке розташовувалося на першому поверсі готелю «Міжнародна». Любили - тому що воно закривалося в 6 ранку, інші були цілодобовими, тобто звідти можна було піти. І у нас була домовленість: якщо у кого-то випадає каре з роздачею, ми все переходимо в «Шинок» і їмо там борщ. І коли воно випадало, ми просто писали смс зі словом: «Борщ». Це різновид клубу чистої води.

Ми грали в насиджених місцях. У тому числі в казино Royal, прямо на іподромі. Воно було класним, там, на відміну від інших, були вікна - там залишалося відчуття часу. Нас там все знали і дозволяли багато вольностей. Інформацією про картах ділитися безпосередньо не можна, але було ж цікаво: у кого що? І ми говорили один одному номери гравців мадридського «Реала»: у мене Мічел Сальгадо, у мене - Макманаман. Співробітники казино розуміли, але формально їм не було чого заперечити.

У казино дуже часто грають люди, які зайшли туди в перший раз, їх не знають. А інспектор, який сидить за столом, повинен дивитися, у кого що виходить - це така форма обліку. Одного разу я вийшов з-за столу і, проходячи повз інспектора, побачив його записи: Вася - «плюс стільки-то», Стьопа - «плюс стільки-то», Лох в зеленому піджаку - «плюс стільки». Колись на грузинську тему розігнали велику кількість казино, про одне було відомо, що там грали Газзаєв і його син. Коли паралельно було написано, що серед клієнтів значилися Пес і Щеня, це дуже доставило. Треба ж було якось зрозуміло записати.

- Три кращих коментатора Росії прямо зараз?

- Залишу за дужками себе і Вову, тому що ми працюємо мало і не системно. Зрозуміло, це Розанов , Тому що для мене він завжди найкращий коментатор. Це Казанський, безумовно. Далі мені важко вибрати між КРИВОХАРЧЕНКО і Гутцайт. Це дві людини, які сильніше за всіх прогресували останні два роки.

- Багато років тому ти казав, що КРИВОХАРЧЕНКО - взагалі не коментатор. Що змінилося?

- Так час-то йде. Він зажив цією справою, а не просто наговорює купу слів, більш-менш що відносяться до події. Він дуже додав у розумінні гри. Набагато більш різноманітно звучить.

- Що є твоя мотивація в професії?

- Мені б дуже хотілося покомментіровать чемпіонат світу в телевізорі. Але нічого спеціально я для цього робити не буду.

- Добре, давай глобальніше: про що ти мрієш?

- Так багато хто відповідає, напевно, але у мене мама в минулому році багато хворіла. Дуже хочу, щоб вона оговталася остаточно від цих справ. Нічого спеціального для цього зробити не можна - або природа дозволить, або ні. У мене це найбільше бажання.

Сьогодні стало відомо, що Бьорндален не їде на Олімпіаду. По суті, у мене в великому спорті залишився один ровесник - Ягр. Раніше було два, тепер - один. І я для себе це відзначаю. Я знаю, що, може, зараз щось не можу, може - ніколи вже не зможу. У мене вже не та швидкість реакції, мені, як і Бьорндалена, потрібно довго набирати форму, щоб вона була саме формою, а не удачею - хороший матч-то і дурень откомментірует.

Будь-яка творча професія розвивається за законами шансу. Ми ж не військові і не дипломати, які отримують чини за вислугу років. З'явився шанс - і ти його або використовуєш, чи ні. І я розумію: було б дуже сумно і нерозумно не використовувати шанс, якщо він з'явиться.

- Але шанс - з'явиться?

- Dum spiro, spero. Поки дихаю сподіваюся. Мене весь час запитують: у тебе, виходить, все в минулому. Що значить в минулому? Вам би таке минуле. Вважайте, що я просто поїхав в Катар.

фото: vk.com/egrisifc (1-3); facebook.com/Johndonnepub (2); instagram.com/816room (5,6); РІА Новини / Антон Білицький (8), Володимир Федоренко (9), Юрій Абрамочкін (10); globallookpress.com / Sven Hoppe / dpa (11)