10 найдорожчих воротарських продажів в історії футболу

Слідами відправився на Туманний Альбіон Уго Льоріса, блог "Потік свідомості" називає десятку найбільш витратних воротарських переходів в історії футболу. Десятку відкриває якраз таки екс-голкіпер "Ліона", а інші її учасники гарні, як на підбір.

10. Уго Льоріс (Франція).

З "Ліона" в "Тоттенхем" влітку 2012-го за 10 млн євро.

Незважаючи на молодий по воротарські мірками вік, Уго Льоріс останні 6 сезонів грав "від дзвінка до дзвінка" в чемпіонаті Франції. Він тричі визнавався кращим воротарем Ліги 1 і вже встиг з'їздити на Чемпіонат світу і Європи в якості першого номера "триколірних". Зрозуміло, молода людина з подібним бекграундом повинен був стати вельми затребуваною персоною на трансферному ринку. Але легкого життя в Англії у Льоріса не буде. Він і сам це встиг помітити. У "Тоттенхемі" підібралася, можливо, найсильніша воротарська бригада в Європі: досвідчені Еурельо Гомес і Карло Кудічіні, а також 41-річний Бред Фрідель, до першої помилки якого молодий француз буде сидіти серед інших мешканців лави запасних.

9. Едвін ВАН ДЕР САР (Голландія).

З "Аякса" в "Ювентус" влітку 1999-го за 10,3 млн євро.

Перший в історії "Ювентуса" іноземний воротар прибув в Турин як володаря всіх мислимих і немислимих трофеїв на клубному рівні. Судіть самі, до 25 років в послужному списку великого голландця значилися перемога в Лізі Чемпіонів і Кубку УЄФА, Міжконтинентальний Кубок і Суперкубок Європи. У другій половині 90-х "Аякс" переживав масовий вихід зірок; не залишився в Амстердамі і беззмінний голкіпер. Однак конвеєр, по якому в колекцію Едвіна надходили трофеї, і в "Ювентусі" залишився нерухомим. Лише виграний Кубок Інтертото доповнив багатющий сонм регалій голландця. Гра самого Ван дер Сара зустріла неоднозначну оцінку. Десь там, в майбутньому, місце у воротах туринців готувався зайняти Джанлуїджі Буффон, а тому титулований голкіпер з Голландії змушений був поспішно ретируватися в "Фулхем".

8. Фаб'єн Бартез (Франція).

З "Монако" в "Манчестер Юнайтед" влітку 2000-го за 11,7 млн євро.

Жартівник з Франції прибув в Манчестер на зміну переїхав до Лісабона Петеру Шмейхелю. Послужний список Бартеза, доповнений свежевистраданним званням чемпіона Європи, прозоро натякав на те, що в команді Алекса Фергюсона знову з'явився яскраво виражений "перший номер". Проте - не всерйоз і надовго. Не можна сказати, що володар сяючою лисини однозначно провалив свою місію на острові. Якщо завбачливо відлучатися на перекур під час таких матчів, як, наприклад, з "Депортіво", то вийде, що Фаб'єн і зовсім впорався з усіма своїми завданнями. Двічі чемпіон Англії, все-таки. Але сер Алекс бачив всі ігри за участю Бартеза, а тому неймовірна за нинішніми мірками клоунада француза не залишилася без його відома. Взимку 2004 року воротар виявив себе в Марселі, а Манчестер на наступні півтора сезони залишився без нормального воротаря.

7. Петро ЧЕХ (Чехія).

З "Ренна" в "Челсі" влітку 2004-го за 13 млн євро.

Російські вболівальники одними з перших побачили в справі чеського гіганта. Тоді 19-річний, в жовтні 2001-го він приїхав в Москву разом зі своєю "Спартою". І незважаючи на те, що Робсон і Бесчастних знайшли способи змусити його капітулювати, Чеха чекало велике майбутнє. Після двох років стажування у Франції Петро став одним з перших рекрутів моуріньевского "Челсі". Від тієї команди вже залишилися ріжки та ніжки, а призовник 2004 року все ще в строю. Більш того, він до цього дня є чи не головною опорою клубу в обороні. А то, що Чеху вдається підтримувати високий рівень після вдавленого перелому черепа, викликає вже не подив, а величезну повагу до його роботі і непохитному характеру.

6. Анджело Перуцці (Італія).

З "Ювентуса" в "Інтер" влітку 1999-го за 19 млн євро.

Після восьми чудових сезонів в "Ювентусі" Анджело Перуцці відправився в міланський "Інтер", склавши компанію Марчелло Ліппі. Втім, надовго вони там не затрималися. Через рік тренер був звільнений, а перебування в команді Перуцці втратило будь-який сенс. Тут на авансцену вийшов римський "Лаціо" - заможна в той час клуб, що потягнув трансфер воротаря збірної Італії за 17,9 млн євро. В "Лаціо" йому вдалося застати кращі часи команди і стати свідком бадьорого скочування "орлів" вниз. Перуцці - унікальний голкіпер, який пограв у всіх, крім "Мілана", найсильніших колективах країни. При цьому його кар'єра в збірній могла скластися набагато успішніше. Компенсацією йому служить золота медаль з німецького Чемпіонату світу, яку він отримав, будучи третім воротарем "Скуадри Адзурри".

5. Давид де Хеа (Іспанія).

З "Атлетіко" в "Манчестер Юнайтед" влітку 2011-го за 20 млн євро.

У минулому році Едвін Ван дер Сар вирішив піти на заслужений відпочинок, а "Манчестер Юнайтед" змушений був шукати йому рівноцінну заміну. Розглядалося безліч варіантів, але вибір в кінцевому підсумку впав на молодого іспанця Давида де Хеа, за плечима якого було всього два сезони в мадридському "Атлетіко" (більше б за ними не влізло). "МЮ" не посоромився перевести на рахунок "матрацників" 20 млн євро, і почалася захоплююча авантюра з назвою "потягне чи ні". Пройшов вже рік, але однозначної відповіді досі не отримано. Помилки де Хеа нерідко ставали фатальними для "червоних дияволів", але по-воротарські юний вік укупі з талантом, масштаби якого все ще не ясні, кажуть за те, що Давид повинен виходити на поле в светрі "МЮ" знову і знову.

4. Себастьян ФРЕЙ (Франція).

З "Інтера" в "Парму" влітку 2003-го за 21 млн євро.

Шлях Себастьяна у великому футболі почався в немислимі 17 років, коли йому довелося рятувати від вильоту безпросвітний "Канн". Завдання для юнака виявилася непосильною, але кращі клуби Європи вже наводили на нього свої телескопи, попутно шукаючи в кишенях у пошуках суми відступних. Дістався він міланському "Інтеру", але запам'ятався більше за клубам другого ешелону Італії - "Пармі" і "Фіорентині". З "молочниками" він поступався московським армійцям дорогу до фіналу Кубка УЄФА, з "фіалками" виходив в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів. У 2009-му році він ледь не опинився в "Мілані", проте безмежна довіра, яке йому виявлялося у Флоренції, позбавила змоги йому піти. З минулого сезону володар незаслужено куцою кар'єри в збірній Франції виступає за веселунів з "Дженоа".

3. Мануель Нойер (Німеччина).

З "Шальке-04" в "Баварію" влітку 2011-го за 22 млн євро.

З часів виходу на пенсію легендарного Олівера Кана "Баварія" відчайдушно потребувала воротаря схожого рівня. Минулого літа мюнхенці підписали воротаря збірної Німеччини Мануеля Нойєра і проблема, здається, була вирішена. Правда, частина баварських уболівальників оптимізму не відчувала: новачкові негайно пригадали старі образи, а саме передразнивания Олівера Кана і членство в фанатському русі "Шальке". Діватися було нікуди, сторони шукали компроміс і знайшли його у вигляді підписання "Кодексу Нойєра", за яким йому заборонялося наближатися до південного сектору "Алльянц-Арени", кидати туди предмети амуніції і цілувати клубну емблему. Мабуть, всі ці фанатські справи залишилися в минулому. Нойер досить рівно провів сезон, хоч і не без помилок, а запам'ятався найбільше за серіями пенальті з "Реалом" і "Челсі".

2. Франческо Тольдо (Італія).

З "Фіорентини" в "Інтер" влітку 2001-го за 26,5 млн євро.

Не сумніваюся, що в кінці 90-х Франческо Тольдо був кумиром багатьох хлопчаків, що грали в футбол. Пік його футбольної біографії припав на 2000-й рік, коли в складі збірної Італії Франческо наіобіднейшім чином залишився срібним призером Євро. У 2001-му він покинув чудову, але все більше потребує "Фіорентину" і перейшов в "Інтер". До "Моджігейта" він був безумовним першим номером "нерадзуррі", а часи, коли "Інтер" штампував чемпіонства і не мав альтернативи на Апеннінах він зустрів уже за спиною Жуліо Сезара. Але, думаю, звання переможця Ліги Чемпіонів і п'ять "скудетто", які він отримав, сидячи на лавці, - вищий прояв благородства його долі, що видала воротареві щедру компенсацію за всі минулі невдачі.

1. Джанлуїджі Буффон (Італія).

З "Парми" в "Ювентус" влітку 2001-го за 54,2 млн євро.

Влітку 2001-го міняв клуб ще один знаковий для італійського футболу голкіпер. Шукав стабільності на останньому рубежі "Ювентус" зробив запаморочливу операцію, заплативши "Пармі" неймовірні - навіть зараз! - 54 мільйони євро. Мабуть, та трансферна кампанія була кращою за всю історію "Ювентуса", що призвело до заслуженого присвоєння "скудетто" в двох наступних сезонах. Буффон пережив з "Юве" і найважчі часи, зберігши вірність клубу в Серії Б і повертаючись в ворота після зачастили травм. Весь цей час якось непомітно став ветераном голкіпер підтверджував свою найвищу кваліфікацію. У сезоні 2011/12 в кар'єрі Джанлуїджі відбувся справжній ренесанс - "Ювентус" повернув собі чемпіонський титул, а збірна Італії з Буффоном в воротах дісталася до фіналу чемпіонату Європи. Озираючись назад в 2001-й рік, хіба можна сумніватися в тому, що дика кількість мільйонів було витрачено не марно?

BarcaOnline - все про матчі "Барселони": тексти, протоколи, статистика, фото і відео.