Українці в Кубку УЄФА: повний се сі бон!

*** C`est si bon! (фр. Як добре!)

Українсько-французьке протистояння у чвертьфіналі Кубку УЄФА завершилося в нашу користь. «Динамо» - ПСЖ 0: 0 і 3: 0, «Шахтар» - «Олімпік» 2: 0 і 2: 1, попереду український півфінал!

Дві українські команди проходять до півфіналу Кубка УЄФА, відповідно, хтось із них - «Шахтар» чи «Динамо» гратиме 20 травня в Стамбулі в фіналі цього турніру. Ще рік тому такий мар'яж міг вважатися ненауковою фантастикою, перегрівом на південній трибуні, але мрії іноді збуваються.

Обидві українські команди 16 квітня були на думку букмекерів фаворитами в своїх матчах, і це також можна вважати певним просуванням в класі. До сих пір наші клуби мали лише 7 перемог і 18 поразок в офіційних матчах з французами, виходили проти них нехорошими передчуттями, але, в кінцевому підсумку, вся ця архівна статистика виявилася лише антуражем, запиленими декораціями, які не мали ніякого впливу на хід останніх матчів .

Наш друг гвінеєць так і пре

«Динамо» повертається на авансцену європейського футболу. Саме так можна розцінити вихід клубу до півфіналу Кубка УЄФА після багаторічного тупцювання на далеких підступах до сяючих вершин.

І справа не тільки в констатації таких приємних речей як просування в авторитетному єврокубковому турнірі або вчорашній розгром ПСЖ. По суті ми з вами стали свідками народження нового «Динамо», нового після епохи Лобановського. Те, що колись називалося флагманом українського футболу, кузнею футбольних кадрів, відійшло в минуле.

Динамо в даний час - цілком відбувся продукт сучасного глобалізованого футболу, де конкурентоспроможні команди створюються не тільки на тренувальних полях, а й на трансферному ринку. Вгадали власники клубу з тренером, з селекціонерами, комплектацією складу гравців, вистачило коштів на придбання джокерів - вони на кону і можна вирушати в похід за трофеями.

У випадку з приходом в «Динамо» рульовим Юрія Сьоміна так і сталося. Варяг з Москви без зайвого пієтету поставився до так званого спадок Лобановського, і за рік зробив те, що не вдавалося учням і послідовникам великого ВВ - Буряку, Дем'яненко, Лужному, повернувши команді репутацію європейського рівня.

16 квітня в динамівських футболках ми побачили євро-афро-латиноамериканську збірну з мінімальними вкрапленнями «українізмів». Ця команда, не скажу легко, але цілком упевнено обіграла паризький ПСЖ, віддавши парижанам боржок за 1994 рік.

Здається, що ПСЖ на динамівському стадіоні так і не зумів перебудуватися після швидкого нокдауну від Бангура. Перша атака, перший удар по воротах Ландро і - гол майже з нічого. Дальше більше.

ПСЖ приїхав атакувати, проте і Сьомін не захотів віддавати ініціативу в чужі руки. Випустив у стартовому складі двох форвардів - Мілевського і Бангура, дещо ризикуючи, оскільки гвінеєць останнім часом випадає з командної гри, але таки вгадав. Поява Бангура виявилося сюрпризом для захисників гостей, які весь перший тайм немов заворожені стерегли гвінейця.

Ісмаель в першому таймі був якщо не найкориснішим, то найяскравішим. Обходив суперників з будь-якого боку, а іноді на куражі йшов просто в лоб.

«Наш друг гвінеєць так і пре», - співав Висоцький і ми тоді підспівували йому, не знаючи, звичайно, що настануть часи, коли африканські друзі будуть примножувати славу українського футболу.

Ну і особливе гран мерсі голкіперу ПСЖ Ландро. Давно не бачили такого дива у воротах, та ще й в міжнародних матчах. По суті у всіх трьох пропущених м'ячах є його «заслуга», за що цілком справедливо власники клубу можуть зробити свої фінансові висновки.

Очевидно, гості з Парижа їхали з Києва в не найкращому настрої. Французькі оглядачі, які були тут з командою, писали перед матчем про «жахливому стані» нашого міжнародного аеропорту, зате відтепер у них є широка інформація для роздумів про стан і перспективи ПСЖ. Тим більше, що клуб зазнає відчутних фінансових труднощів і, за повідомленнями тієї ж преси, заліз в кредитні борги і може розраховувати лише на оренду нових гравців.

Але це їх проблеми. В Україні ж давній футбольний спір між «Динамо» і «Шахтарем» набуває нової гостроти, особливо якщо згадати, що крім двох матчів півфіналу КУЄФА 30 квітня - 7 травня, ці команди зіграють ще й півфінал Кубка України 22 квітня і заключний матч в чемпіонаті України 30 травня.

Найшла коса на камінь

У передматчевих прогнозах можна загубитися. З одного боку гірники впевненіше провели нинішню сесію КУЄФА: 4 перемоги, 1 нічия і 1 поразка, а у динамівців: 2-3-1, м'ячі 8-5. З іншого - Київ безапеляційно лідирує в чемпіонаті України і, схоже, вміє більш раціонально розподіляти сили на дистанції сезону. Донецьку ж ще потрібно закріпитися на другій сходинці турнірної таблиці, в зоні Ліги чемпіонів, а це, ясна річ, потягне за собою додаткові витрати зусиль, необхідність варіювати склад, шукати нові схеми і зв'язки.

Для Луческу, який начебто вже збирався завершити свою роботу в «Шахтарі», успішний завершальний акорд (як мінімум - вихід у фінал КУЄФА і друге місце в чемпіонаті країни) є обов'язковим, справою честі. Для Сьоміна існує певний карт-бланш і в цьому році його ніхто з Києва не відпустить, навіть в разі відносної невдачі. Тобто психологічно він в дещо кращому становищі, ніж його донецький колега, вільніший у своєму праві на помилку.

Згадаймо, що свої два останні матчі проти «Динамо» гірники виграли, що подперчіт це дербі.

Очевидно, що сильним козирем «Шахтаря» є його бразильський компонент. Адріано, Фернандіньо, Жадсон, Ілсіньо, Вілліан - від цієї компанії у будь-якого захисту голова може піти обертом, що вона власне і довела в матчі проти «Олімпіка», лідера чемпіонату Франції, до слова.

Тренер французів Геретс недарма заявляв напередодні, що це буде найважчий матч сезону і кожен гравець команди повинен стрибнути вище голови.

Вище не вдалося. «Шахтар» був вчора дуже мобільним і мобілізувати, завжди в готовності відповісти ударом на удар, і така контргра, очевидно, сплутала попередні плани господарів.

Як власне і дещо несподіваний гол Ферна. Після цього марсельцям потрібно було забивати вже чотири м'ячі, а «Шахтар» явно був не схожий на «Гренобль» (у якого Марсель напередодні виграв саме 4: 1).

Звичайно, господарі тиснули і створювали моменти, але в цілому складалося враження, що роблять вони це за певною інерцією, без потрібного азарту або натхнення. Гості контролювали гру і хоча періодично віддавали ініціативу, простір, було помітно, що вони не бояться це робити, знають, як вийти з оборони.

Незарахований гол Самасса наприкінці матчу остаточно зняв усі питання щодо переможця. Але деякі нюанси залишилися і спритний Адріано, який наполегливо шукав свого шансу, нагадав про них, принизливо пустивши м'яч між ніг воротаря Манданда.

Таким чином, маємо в півфіналі КУЄФА українську пару проти німецької.

Наш Президент зазначив, що це є черговим свідченням сили України і прагнення українців до великих перемог.

Хто ж сперечається. Може надалі українці дійсно підтягнуться.

Олег Савицький

фото УНІАН

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter