Володимир Буза: «Їдемо не здаватися, а з усіма битися». Волейбол. Чемпіонат Європи. жінки

Володимир Буза. Фото: sever-volley.at.ua

Сьогодні вранці авіарейсом Київ - Бєлград вилетіла жіноча збірна України. Там, в столиці Сербії, в першому раунді фінального етапу чемпіонату Європи серед квартету команд групи «А» 24-26 вересня нашим дівчатам, керованим з тренерського містка знаменитим тренером Володимиром Бузаєва, доведеться зустрітися на ігровому майданчику послідовно з волейболістками Німеччини, Сербії та Франції. Склади трьох інших груп такі: «В» (в Монці, Італія) - Туреччина, Азербайджан, Хорватія та Італія; «С» (в Зренянині, Сербія) - Ізраїль, Польща, Румунія і Чехія; «D» (в Бусто Арсізіо, Італія) - Голландія, Іспанія, Болгарія і Росія. Команди, що зайняли в групах другі-треті місця, проведуть стикові матчі 1/8 фіналу, а фінішували в своїх квартетах першими - «автоматом» стануть чвертьфіналістами. Ну а далі все піде по накатаній системі плей-офф аж до ігор за бронзу і золото.

Спочатку - короткий історичний екскурс. Жіноча збірна України на зорі незалежності нашої країни в 1993 році дуже вдало також під керівництвом Бузаєва дебютувала на фінальній стадії чемпіонату Європи в Чехії і Словаччині, ставши там бронзовим призером. На наступних таких турнірах в Голландії (1995-й), Чехії і Словаччини (1997-й) українки були сьомими. А після того, що не потрапили до Італії (1999-й), потім в Болгарії (2001-й) фінішували четвертими і в Туреччині (2003-й) - дев'ятим. Ну а потім почалася довга смуга невдач, яка тривала цілих вісім років, протягом яких наша збірна тричі поспіль не змогла подолати бар'єри відбіркових турнірів, залишаючись за бортом фінальних етапів континентальних форумів в Хорватії-2005, Бельгії / Люксембурзі-2007 і Польщі-2009. І ось, нарешті, коли біля керма збірної знову з'явився маестро Бузаев, як то кажуть, крига скресла. У травні минулого року українки, залишивши в кваліфікаційному раунді позаду себе команди Словаччини, Ізраїлю та Великобританії, завоювали довгоочікувану путівку на нинішній єврофінал в Сербію та Італію.

- Отже, ми після довгої смуги невдач знову отримали європейське визнання, пробившись в число 16-ти фіналістів. На що, якщо не секрет, ви розраховуєте в сербсько-італійських баталіях над сіткою? - поцікавився кореспондент «СЕ» напередодні від'їзду нашої збірної в Белград у її наставника Володимира Бузаєва.

- Я ніколи не ходив в віщун і завжди був далекий від будь-яких прогнозів. Одне можу лише пообіцяти, що будемо робити все можливе, щоб виступити гідно. Адже вирушаємо не просто пограти, а захищати честь своєї країни. Так що їдемо не здаватися, а з усіма суперниками битися. Битися з усіх сил. До кінця…

- Суперники по групі нам попалися досить-таки сильні. Так, сербки на двох останніх чемпіонатах Європи були відповідно срібними призерами і сьомими. Француженки - відповідно восьмими і чотирнадцятими. Німкені в 2003-му завоювали бронзу, а потім ставали одинадцятим, шостими і четвертими. А щоб, як то кажуть, вийти з групи і продовжити боротьбу далі, адже потрібно буде хоча б когось із них «відчепити»?

- Так, кожна з цих команд, безумовно, не подарунок. Але з ними можна і потрібно не просто грати, а й їх обігравати. Взагалі ж ці збірні добре збалансовані, демонструють добротний сучасний волейбол, мають, на відміну від нас, якісну державну підтримку. Сербки, тим паче, виступатимуть в ролі господинь, що, природно, важливо. З німкеням, наскільки мені відомо, плідно попрацював італійський фахівець. Француженки - теж готувалися дуже ретельно. У їх складі, між іншим, заявлена ​​екс-харків'янка Вероніка Гудима - дочка відомого тренера Володимира Гудими. До речі, прізвища вихованок українського волейболу можна побачити і в інших командах-фіналістки. За збірну Росії буде виступати колишня рівнянка, молодша з сестер Гончарових - Наталія. А в команді Азербайджану - взагалі ціле тріо наших спортсменок. Це вихованки запорізької школи Лідія Максименко та Поліна Рахімова (раніше носила прізвище Петрашко), екс-донеччанка Наталія Казка (тепер вона - Маммадова).

- Як наша команда готувалася до майбутніх європейських випробувань?

- Спочатку в липні ми виїжджали в Єкатеринбург, де взяли участь в міжнародному турнірі «Кубок Бориса Єльцина». І хоча там поступилися всім суперникам, проте, вважаю, що матчі з командами Китаю, Росії, Бразилії та Голландії багато дали моїм підопічним, стали для них хорошими уроками. Потім через мізерне фінансування довелося провести збір на спортбазе в Кремінній Луганської області. Там зіграли п'ять спарингів зі студентською командою України, отправлявшейся на Всесвітню універсіаду в Китай. У неї ми, до речі, делегували чотирьох своїх сборніц - Надію Кодолу, Наталію Чернецький, Анну Довгополюк і Інну Молодцову. І, вважаю, що тут у нас стався явний прокол, оскільки ця четвірка гравців аж до ось цього п'ятиденного заключного збору на олімпійській базі «Святошин» під Києвом на цілих півтора місяці вибула з нашої обойми. А знову налагодити ігрові взаємозв'язку з ними за лічені тренувальні заняття, як ви розумієте, на належному рівні практично не представляється можливим. А ще брали участь фактично одним клубом «Сєвєродончанка», який «розбавила» тільки легіонерка Марина Марченко (вона два сезони провела у французькому «Канні», а зараз підписала контракт з російською «Омічка»), в міжнародному турнірі в Каварне (Болгарія). І, природно, грали там без згаданого квартету студенток.

- У складі нинішньої збірної чомусь немає таких відомих волейболісток, як Тетяна Козлова, Дар'я Озбек, Світлана Оболонська, Олена Сич, Олеся Рихлюк, Марія Войтенко. Невже вони не припали до двору?

- Козлову я не взяв з тієї причини, що на її позиції, на мою думку, краще виглядає Марченко. Вона, до речі, за рівнем своєї підготовки значно всіх перевершує в команді і літає по майданчику, немов ластівка. Озбек я подивився і прийшов до висновку, що в ролі другої сполучною Марина Дегтярьова виглядає краще. Ліберо Оболонську хотів би бачити в складі, але вона не дала згоди. На цій позиції у нас буде виступати молода вихованка донецького волейболу Світлана Галкіна, у якій бажання грати - хоч відбавляй. Сич я планував ввести до складу, але чомусь ФВУ, подаючи заявку на участь команди в чемпіонаті Європи, забула внести туди її прізвище. Рихлюк встигла вже пограти в італійській «Перуджі», турецькому «Бешикташі», а недавно підписала контракт з одним з корейських клубів. Її я не бачив вже більше двох років. У Олесі, наскільки мені відомо, болять коліна і необхідно хірургічне втручання. Ну а Войтенко дуже пізно приступила до тренувань і її рівень підготовки на даному етапі не відповідає її справжнім можливостям. Що ж стосується тих дівчат, з якими вирушаю на чемпіонат Європи, то я в них вірю. І в те, що вони здатні на подвиги ...

Володимир Казимир, Спорт-Експрес в Україні