Спорт в житті французів
Улюбленим спортом французів є їзда на велосипеді. Катаються на роботу у вихідні, поодинці і цілою родиною. Під цей вид спорту сформована непогана інфраструктура - все місто поцяткований велосипедними доріжками, магазини завалені велосипедами, аксесуарами до них і всілякої спеціальним одягом різних кольорів і фасонів. Є купа буклетів з розробленими маршрутами і картами для велосипедистів, де відзначені цікаві місця. 
Є ще невелика жменька любителів бігу, з подальшими купанням в крижаному морі. Решта видів спорту практично не розвинені. На секції і в басейни ходять, хіба що, діти. Дорослі вважають за краще проводити час біля телевізорів. Правда, не за переглядом спортивних програм. Всі спортивні трансляції викупив Канал + Спорт, підписка на який коштує 25 євро в місяць. Тому більшість економних французів вважають за краще дізнаватися спортивні новини з газет. Можливо через це культура футбольних уболівальників сильно відрізняється від Росії. Французи вважають за краще не стежити за ходом матчу, емоційно коментуючи те, що відбувається, а купувати спеціальні таблиці в газетних кіосках й робити ставки. Коли ми шукали спорт-бар, де можна було б подивитися матчі Ліги Чемпіонів, нас весь час посилали в газетний кіоск. Тому знайти бар, де транслювалися б матчі, практично нереально. Ну, немає у французів такої потреби, а платити 25 євро просто так, власники барів теж не хочуть. Зате в ірландській пабі - майже єдиному місці в місті, де транслюються матчі Ліги чемпіонів, народу буває стільки, що яблуку ніде впасти, причому в прямому сенсі. Місце за столиком або хоча б стілець потрібно займати мінімум за годину.
Ближче до літа відкрився ще один крихітний барчик, зі столиками на вулиці, куди на час матчу виносять телевізор. Але висидіти там півтори години практично неможливо - дуже холодно, так як майже завжди ввечері дме холодний вітер з моря. Але і там усе тихо, не чутно криків і підказок, обговорень суддів і противника. Зазвичай французи з флегматичним виглядом споглядають гру, попиваючи пивко. Невеликий пожвавлення вносять голи, але через півхвилини все знову застигає. Програші своєї команди теж переносять стоїчно - ні лайки, ні проклять, лише важке зітхання та сміх. Хворіє більшість французів за ПСЖ, але є й ті, хто вболіває за Кан, який в цьому сезоні перевершив найсміливіші очікування. Клубна символіка у них теж попитом не користується. Навіть під час вирішальних матчів жодного разу не бачила жодної людини, що наділа хоч якийсь клубний атрибут.
Решта видів спорту французів взагалі не цікавлять. Вони не стежать ні за тенісними турнірами, ні за хокеєм, ні за боксерськими боями. Хоча кількість стадіонів просто зашкалює. 
Жодного разу не чула і про те, щоб хтось ходив в тренажерний зал або на фітнес.
Правда в Шербуре, та й на всьому узбережжі, непогано розвинені водні види спорту. І хоч ходять туди теж в основному, діти, але частенько можна зустріти і дорослих. В основному це веслування, віндсерфінг, і катання на машинах з вітрилом. А ось ось аквабайков чомусь немає, можливо через дорогий бензин.
А ось дитячий спорт розвинений дуже добре. Навіть в такому невеликому містечку величезний вибір секцій, починаючи від хокею на роликах і закінчуючи стріляниною в тире. У школах і коледжах теж багато секцій та спортивного обладнання. Також всюди в школах передбачені виїзди на природу за програмою скаутів. Вартість секцій навіть дешевше, ніж в Росії, за теннис ми платимо майже в 2 рази менше. Хоча і рівень тенісу, на мій погляд нижче, син займається в групі з дітьми набагато старша за нього, а на клубних змаганнях посів перше місце.