Нульовий футбол і стовідсоткова завдання

1. Резервісти Англії небезпечніше «основи»
2. Пора подумати про тренера-легіонера
3. Два матчі до Євро-2012
4. Група 6

Все зникло! - приблизно такою була реакція більшості уболівальників і фахівців після матчу збірної України в Мінську. Хоча нульова нічия і не викреслила нашу команду зі списку претендентів на друге місце в групі (перше вже забронювала за собою Англія), втрата двох очок дуже ускладнила життя колективу Олексія Михайличенка. Тепер йому необхідно вигравати два в кваліфікації ЧС-2010 поєдинку з Англією (будинки, в Дніпропетровську) і з Андоррою (на виїзді), щоб не залежати від результату дуелі збірних Казахстану і Хорватії.

Звичайно, на другу сходинку «синьо-жовтих» можуть підняти і інші варіанти розвитку подій - наприклад, якщо хорвати програють в Алма-Аті, нашу збірну влаштують навіть дві нічиї або одна перемога. Одна вікторія потрібна, якщо хорвати відвезуть з Казахстану нічийний результат, оскільки при рівності очок буде вважатися різниця забитих і пропущених м'ячів, а вона в українців на даний момент краще.

Втім, на втрату очок хорватами в поєдинку, який для них означає практично всі, розраховувати не доводиться. Це збірна України може оступитися в такому випадку, але не балканці, які вміють при будь-яких розкладах вичавлювати перемоги над суперниками нижче класом. А якщо підопічні Славена Біліча 14 жовтня переможуть, «синьо-жовтих», як уже говорилося, влаштують тільки шість очок. Причому починати доведеться якраз з Англії, яка в цьому циклі показала 100% -ний результат, забивши в середньому за один поєдинок майже чотири голи (31 - в восьми зустрічах).

Резервісти Англії небезпечніше «основи»

Наскільки ж простіше виглядала диспозиція для «синьо-жовтих», виграй команда в Мінську? Вже зараз наша збірна наздогнала б за набраними очками Хорватію і випереджала її за різницею м'ячів, а це значить, що в жовтневих іграх Україні вистачило б тільки перемоги над Андоррою. Англії можна було навіть програти за умови збереження переваги над балканцями в додаткових показниках - тієї самої різницею м'ячів. Тепер же родоначальників футболу потрібно обов'язково перемагати. В принципі немає нічого неможливого. Навіть найбільша команда рано чи пізно перериває свою переможну ходу. Але її потрібно змусити помилитися і при цьому не помилятися самим.

На початку квітня в Лондоні на "Уемблі" наші зуміли змусити британців понервувати, коли на 74-й хвилині Андрій Шевченко зрівняв рахунок в матчі. Але господарі переживали недовго - всього 11 обертів секундної стрілки, після чого своє вагоме слово сказав капітан збірної Англії Джон Террі, вирвав перемогу для своєї команди.

У Дніпропетровську футболістам в синьо-жовтих майках доведеться стрибнути вище голови, а тренерам - знайти належну мотивацію для гравців, щоб вони вийшли і так само рвали суперника, як це нещодавно зробила Англія з Хорватією. Втім, британців на «картатих» зайвий раз налаштовувати не потрібно - вони ще не забули приниження осені 2007 р, коли домашня поразка від хорватів (2: 3) позбавило їх права поїхати на Євро-2008. У англійських зірок є не тільки високу майстерність, а й характер, професійна гордість, з якими команда Фабіо Капелло може буквально змести неабияку збірну Хорватії з газону.

Чи є гордість і характер у наших футболістів? Без них впоратися з більш майстровиті суперником не вийде, а розраховувати на те, що родоначальники футболу привезуть в Україну резервістів і це дасть певну перевагу нашим гравцям, нерозумно. Адже у футболістів, які не мають стабільного місця в англійської збірної, як раз і з'явиться додаткова мотивація проявити себе перед тренером. Нашим же потрібно буде грати без оглядки на ранги і титули, на основні або резервні виконавців.

До речі, надія на те, що дублерів можна брати голими руками, вже не раз помирала на наших очах. Воскресити в пам'яті хоча б заключний матч групового турніру Ліги чемпіонів сезону-2002/2003, коли до Києва приїхав далеко не основний склад «Ювентуса». Чим все закінчилося? Зовсім не перемогою «Динамо», а його поразкою з рахунком 1: 2. На гол Максима Шацьких точними ударами відповіли Марсело Салас і Марсело Салайета. Тренером киян в тому сезоні був якраз нинішній керманич української збірної Олексій Михайличенко, так що йому є що згадати напередодні дуелі в Дніпропетровську і що розповісти своїм підопічним.

Пора подумати про тренера-легіонера

Втім, в здатності Михайличенко мотивувати гравців, ніж в усі часи відрізнялися великі наставники, вже можна засумніватися. Створюється враження, що наші футболісти самі налаштовують себе на матчі. Якщо суперник сильний - настрій відповідний, якщо слабкий - теж відповідний. А ось якщо опонент приблизно одного класу з нами - починаються проблеми. Їх цілком можна вирішити за рахунок бойового духу, якоїсь додаткової злості. Як то кажуть, сміливість міста бере.

Але що ми взяли в чотирьох іграх з Хорватією і Білорусією, які варто вважати командами приблизно одного рівня з Україною? Тільки одну перемогу за рахунок пенальті на 94-й хвилині у Львові і три нічиїх. Скажете, непоганий результат? Чи не програли і добре? Ні, це якраз і погано, що нас влаштовує нічия з Хорватією і мінімальне виїзну поразку від Англії. Так велику команду не зліпити. Пам'ятайте збірну Блохіна, яка в гостях перемагала Туреччину і Грецію, своїх основних конкурентів? А як на своєму полі поставили на місце зарозумілу Данію, не забули? Тоді у «синьо-жовтих» був характер, зараз його щось не помітно.

У Харкові з хорватами українці грали боязко, віддали супернику всю ініціативу, а самі притиснулися до воріт. Я вірю Михайличенко, який заявив, що не віддавав такого наказу. Але ж він і вказівки загнати балканців на протилежну частину поля не давав. А Хорватія - досвідчений опонент, з футболістами, що грають в сильних чемпіонатах, які пройшли фінальні турніри чемпіонатів світу та Європи. Така команда швидко відчуває, коли їм протистоїть невпевнений у собі суперник.

Ось в Загребі наші зуміли приголомшити господарів голами Андрія Шевченка і Олексія Гая, але знову-таки не витримали і відступили, після чого з полегшенням втерли піт після фінального свистка - дзвін штанг, в які пробили Лука Модріч і Младен Петрич, до сих пір стоїть в вухах.

Білоруси довгий час теж побоювалися суперників, поки не запросили на посаду головного тренера іноземця. І хоча Бернда Штанге не можна віднести до еліти тренерського цеху, він зумів перебудувати команду і прищепити їй впевненість в собі. Тепер наші північні сусіди переграють тих же хорватів саме за футбольними якостями. Так, зазнають поразок, тому що підбір виконавців у них не настільки високий, але це, напевно, тимчасове явище. Збірна Білорусі нині - цілком боєздатна одиниця, що і довела в Мінську, перевершуючи більш іменитих українців за рахунок колективних дій. У Штанге вийшло створити команду, у Михайличенко - немає.

Можна навести й інший приклад вдалої співпраці національної федерації з закордонним фахівцем - російський. Скільки списів зламано в перестрілках на тему «потрібен Росії тренер-легіонер чи ні», але зараз всі переконалися в тому, що поява голландця Гуса Хіддінка біля керма «триколірних» принесло тим величезну користь. Скільки було різних іменитих наставників з російським паспортом - Павло Садирін, Олег Романцев, Анатолій Бишовець, Валерій Газзаєв, Юрій Сьомін, але ніхто з них не зумів домогтися зі збірною нічого більш значущого, ніж потрапляння у фінальний турнір чемпіонатів світу та Європи. А Хіддінк з першої ж спроби пробився в півфінал Євро-2008. Він зумів підвищити самооцінку команди, і після минулорічного успіху Росія тепер має всі шанси залишити за спиною Німеччину у відбірковій групі ЧС-2010.

Та й той факт, що «Шахтар» навчився перемагати в чемпіонаті України лише з приходом іноземців (перше «золото» здобув італієць Невіо Скала, наступні - румун Мірча Луческу, який ще й Кубок УЄФА привіз до Донецька), а «Динамо» після невдалих дослідів з українськими наставниками звернув свій погляд на росіян Юрія Сьоміна і Валерія Газзаєва, теж говорить багато про що. Не виключено, що незабаром про закордонний тренера задумаються і в Федерації футболу України.

Адже в нашій національній команді виступають кращий футболіст Європи 2004 року Андрій Шевченко, півзахисник «Баварії» Анатолій Тимощук, захисник «Барселони» Дмитро Чигринський, форвард «Ліверпуля» Андрій Воронін, але повноцінної віддачі ми не відчуваємо. Щорічно в країні з'являються нові молоді таланти (Артем Мілевський, Олександр Алієв, Євген Селезньов, Володимир Гоменюк, Артем Кравець, Василь Кобін, Андрій Ярмоленко), але і це поки не дозволяє тренерам створити колектив, який не боявся б нав'язувати будь-якому супернику свою гру.

Два матчі до Євро-2012

Не варто забувати, що до Євро-2012 залишилося всього нічого, причому матчі з Англією і Андоррою, можливо, останні (!) Офіційні для збірної України до фінального турніру континентальної першості.

Якщо команда не проб'ється в плей-офф, то протягом двох з половиною років вона буде проводити виключно товариські поєдинки. А що таке спаринги? Матчі, в яких суперники можуть експериментувати, особливо не переживаючи за результат. Чи можна, спираючись на цю інформацію, якісно підготуватися до домашнього чемпіонату Європи? Португальці в 2004-му стали запорукою «срібло», німці в 2006-му на мундіалі - «бронзу», а ось австрійці та швейцарці в 2008-му нічим не здивували. Тому і нам потрібно подумати про це вже зараз.

За два роки роботи Михайличенко так і не створив команду, гра якої давала б нам впевненість в завтрашньому дні. Так, він пристойно омолодить збірну, але цей процес ніколи не припиняється, крім того, очевидно, що багато хто з нинішнього складу до Євро-2012 просто не дотягнуть - поступляться дорогу молодим. Тобто будівництво триватиме і далі, однак сумнівно, що у головного виконроба є чіткий план дій. Може, нам дійсно потрібен іноземний фахівець, якщо українські наставники поступово втрачають авторитет?

Тому не дивно, що після безбарвної гри в Мінську стала з'являтися інформація про можливу відставку Михайличенко. Мовляв, результати не вражають, гра розчаровує, пристрасть відсутній. Звичайно, у цього тренерського штабу ще є шанс пробитися на чемпіонат світу, і буде не зовсім правильно позбавити його права користуватися ним. Але з іншого боку, як би не втратити час.

** Розраховувати на те, що англійці привезуть в Україну резервістів і це дасть певну перевагу нашим гравцям, нерозумно. Адже у футболістів, які не мають стабільного місця в збірній, як раз і з'явиться додаткова мотивація проявити себе перед тренером. Нашим же потрібно буде грати без оглядки на ранги і титули, на основні або резервні виконавців

протокол

Чемпіонат світу-2010
відбірковий турнір

Група 6

Україна - Андорра - 5: 0 (Ярмоленко, 18, Мілевський, 45, 90, з пенальті, Шевченко, 72, з пенальті, Селезньов, 90, з пенальті).

Україна: П'ятов, Мандзюк, Кучер, Чигринський, Кобін, Тимощук, Мілевський, Гусєв (Гай, 70), Воронін (Селезньов, 65), Шевченко (Гоменюк, 81), Ярмоленко.

Хорватія - Білорусь - 1: 0 (Ракітіч, 24).

Білорусія - Україна - 0: 0.

Україна: П'ятов, Мандзюк, Кучер, Чигринський, Кобін, Тимощук, Гай, Гусєв (Назаренко, 59), Ярмоленко, Мілевський, Шевченко (Воронін, 88).

Андорра - Казахстан - 1: 3 (Сонехе, 69 - Хижніченко, 14, 34, Балтієв, 28, з пенальті).

Англія - Хорватія - 5: 1 (Лампард, 7, з пенальті, 59, Джеррард, 18, 66, Руні, 77 - Едуардо да Сілва, 72).

Решту матчів

10 жовтня

Україна - Англія
Білорусія - Казахстан

14 жовтня

Андорра - Україна
Казахстан - Хорватія
Англія - ​​Білорусь

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...