Підсумки виборів в Італії - шок для ЄС

Підсумки виборів в Італії стали ударом під дих і шоком для Євросоюзу. Євроскептики з руху «П'ять зірок», крайні праві «Ліга Півночі» і «Брати Італії» набрали в сумі понад половини голосів і тепер можуть створити уряд. Для Росії ж цей результат більш ніж відмінний

Особливістю італійських виборів є те, що люди одночасно вибирають і 630-місцеву нижню палату парламенту (Палата депутатів) і 315-місцевий сенат. (Підсумки голосування в обидві палати майже повністю співпали). Крім того, на вибори йдуть як окремі партії, так і цілі коаліції партій. Так, серед фаворитів значилася правоцентристська коаліція консерваторів і євроскептиків, а протистояло їй лівоцентристський об'єднання соціал-демократів, лібералів і «зелених».

60-мільйонна Італія підійшла до виборів не в кращій економічній «формі». Державний борг становив 132% від ВВП. За темпами зростання країна посідає останнє місце в Євросоюзі - він ледь вище нуля. Рівень безробіття тримається в районі 12%, а серед молоді він перевищує 20%, що вище середніх по ЄС цифр. Значна частина її громадян в останні роки надавала перевагу відправлятися на заробітки до Німеччини і в інші більш благополучні країни.

Чи не наблизилося рішення застарілої проблеми країни - відставання Півдня від Півночі. Рівень доходів жителів Палермо залишався на порядок нижче, ніж в Мілані або Туріні. Південні райони Італії так і не стали центрами сучасної економіки. Вони продовжують жити за рахунок перерозподілу коштів з багатших регіонів в бідніші. Тяжким тягарем лежить італійський Південь і на Євросоюзі, який теж відправляє сюди кошти, як у бездонну бочку.

Другим бичем сучасної італійської життя стали потоки біженців. Починаючи з 2011 року, в країну щорічно прибувають по кілька десятків, а то і сотень тисяч переселенців з Африки. Понад 200 тисяч так і залишаються в Італії, а ще в рази більше використовують її як транзитну територію, рухаючись далі в багатші Францію чи Австрію. Сумним символом припливу мігрантів став італійський острова Лампедуза, де вони живуть в жахливих антисанітарних умовах.

Крім Лампедузи, подібні табори є в Сицилії, в околицях Неаполя. З'явилися вони і на Півночі Італії - поблизу кордону з Францією і Австрією. Країна, в якій справи і з власної злочинністю йдуть не благополучним чином, зіткнулася з хвилею поножовщини, стрільби, наркоторгівлі, проституції. Звичайним супутником місць, де скупчуються приїжджі, стала антисанітарія. Її символом багато в чому став вокзал перш досить благополучного в цьому сенсі Мілана, де сьогодні страшно ходити навіть удень.

Крім побутової злочинності та епідемій, постало питання про те, як вписати чужинців в італійське суспільство. А зробити це непросто. Рівень релігійності (особливо на бідному Півдні) залишається за європейськими мірками високим, та й своєрідні кланові відносини на Сицилії чи в околицях Неаполя не сприяють швидкої інтеграції приїжджих. Зіткнення біженців і корінних жителів стали буденністю і породили невдоволення як владою, так і Євросоюзом, який так і не допоміг Італії впоратися з труднощами.

Відповідальним за такий стан речей є представники перебувала при владі з 2013 року лівоцентристської коаліції на чолі з Демократичною партією, яка об'єднує в своїх рядах соціал-демократів, християнських соціалістів, лібералів і «зелених». Її лідер - колишній прем'єр Маттео Ренці, який програв у грудні 2016 року референдум про перерозподіл повноважень і пішов у відставку. Змінив його Паоло Джентілоні також справи поправити не зумів.

Демократична партія - прихильниця поглиблення європейської інтеграції, її вважають пробрюссельской. Але, з огляду на сумнівні успіхи її керівників, розраховувати на перемогу їй не доводилося. Сама вона отримала менше 19%, а очолювана нею коаліція - неповні 23%. Союзна їй радикально проєвропейська, ліволіберальна партія «Плюс Європа» не набрала і 3%, і йди вона на вибори самостійно - не подолала б тривідсотковий бар'єр, необхідний для проходження в парламент.

Найбільш лояльними до лівоцентристів виявилися жителі Тоскани. На батьківщині Ренці, в столиці області Флоренції коаліція набрала більше 40%. Перше місце вони також зайняли в таких великих містах як Болонья і Турин. У Мілані Демпартія стала першою серед окремих партій, але лівоцентристська коаліція все ж поступилася правим. Загалом, опорою єврооптимістів стали великі міста Півночі, де високий відсоток інтелігенції і чиновників, орієнтованих на Євросоюз. Глибинка за них голосує куди гірше.

Особлива розмова - область Трентіно - Південний Тіроль, де проживає німецькомовне меншість. Представляє його інтереси Южнотірольская народна партія, яка ратує за розширення автономії, увійшла в коаліцію з демократами. Завдяки цьому лівоцентристи можуть записати собі в актив перемогу не тільки в Тоскані, але і в ще одній області. Правда, тут скоріше мова йде про страх німецьких виборців перед італійським націоналізмом, представники якого довго не давали Південному Тіролю автономію і особливі мовні права.

Окремо від інших лівоцентристських партій йшла ліва партія «Вільні та рівні» голови Сенату П'єтро Грассо. Він і його прихильники розійшлися з демократами, зайнявши більш ліві позиції, наполягаючи на проведенні більш соціально орієнтованої політики з високими посібниками та високими податками. Вона ледь подолала тривідсотковий бар'єр, набравши приблизно 3,4% голосів, і дуже сумнівно, що Грассо втримається на чолі верхньої палати.

Справжнім тріумфатором виборів стало рух «П'ять зірок», засноване коміком Беппе Грілло, а нині очолює Луїджі ді Майо. Воно набрало 32,7% і зайняло абсолютне перше місце серед окремих партій. «Ложкою дьогтю» для них стало те, що партнерів по передвиборній коаліції воно знайти не змогло, і тому пост прем'єр-міністра їй аж ніяк не гарантований. Втім, жодне важливе рішення без «п'ятизіркових» прийняти не вдасться.

Ідеологія «П'яти зірок» - суміш євроскептицизму та популізму. Партія ратує за референдум по заміні євро на стару добру ліру. Вона одночасно обіцяє знизити податки і збільшити заробітну плату, жорстко боротися з корупцією, поліпшити транспортну систему, очистити вулиці від бруду. Сюди слід додати ще й посилення міграційної політики. Є серед вимог і узаконення одностатевих шлюбів, але воно не вельми випинається, і тому народ не особливо відлякало.

Особливо популярною соціал-популістська партія стала на бідному Півдні. У Неаполі, який роками знемагав від завалив його сміття, а в останні роки ще й від навали мігрантів, «п'ятизіркові» набрали понад половину голосів. В областях Абруццо, Апулія, Базіліката, Калабрія, Кампанія, Марке, Молізе, острова Сицилія і Сардинія, в містах Барі, Палермо євроскептики зайняли перше місце, обійшовши всі коаліції. У більшості випадків їх результат перевищував третину голосів. Загалом, «П'ять зірок» стали кумирами півдня.

Якщо брати окремі партії, то «П'ять зірок» отримало перше місце майже скрізь - в областях Лаціо, Лігурія, П'ємонт, Умбрія, Емілія-Романья воно випередило інші партії, але поступилося правоцентристської коаліції. Та ж картина спостерігається і в Римі, яким править представниця партії Вірджинія Раджі, і в Генуї. В області Валле д'Аоста з франкомовним населенням «зірки» теж були першими серед партій, але різного роду прихильники автономії в сумі набрали більше.

Повному тріумфу «П'яти зірок» завадила правоцентристська коаліція, яка набрала 37%. Ще б три процентних пункти - і вона б змогла самостійно сформувати уряд, але тепер їм доведеться вести коаліційні переговори. Центральної партією цього об'єднання традиційно вважається «Вперед, Італія!». Італійські консерватори на тлі партнерів по коаліції здаються помірними. Вони хочуть посилити міграційну політику, лають ЄС, але все ж вважають перебування в ньому основою політики країни і не збираються залишати єврозону.

Партія виступає за низькі податки, велику свободу бізнесу, за більшу увагу до традицій. Очолює її колишній прем'єр Сільвіо Берлусконі. Однак 81-річний харизматичний політик знову очолити уряд не може - за вироком суду йому заборонили займати державні посади до 2019 року. У цих умовах основним претендентом на пост прем'єра вважається близький соратник Берлусконі, голова Європарламенту Антоніо Таяні. Однак для цього є суттєві перешкоди.

Консерватори отримали 14%, а найсильнішою партією правоцентристської коаліції стала «Ліга Півночі», яка набрала 17,4%. Її лідер Маттео Сальвини, неодноразово (як і Берлусконі) приїжджав в російський Крим, коротко і ясно позначив програму: «Ми готуємося перебудовувати Італію після Ренці з чіткою програмою: зниження податків, припинення імміграції і опозиція Брюсселю». Тобто, низькі податки, граничне посилення міграційного законодавства і курс на вихід з Євросоюзу.

Спочатку партія уособлювала собою прагнення жителів багатого Півночі забезпечити собі економічну автономію, більше грошей залишати у себе. Деякі діячі партії говорили навіть про поділ Італії. Але при Сальвини партія поступово стала перетворюватися в типову крайню праву, антиіммігрантську партію, схожу з Національним фронтом Франції або Партією свободи в Австрії. Результат не забарився - свої п'ять з гаком відсотків вона має навіть в південних регіонах, в північних же прихильників у неї в рази більше.

Особливо завзято підтримують партію в області Венеція, де вона отримала понад третину голосів. Саме тут в минулому році пройшов консультативний референдум, учасники якого погрожували вийти зі складу Італії. Понад чверть голосів вона мали і в двох інших областях Півночі - Ломбардії (з центром в Мілані) і Фріулі-Венеції-Джулії. Тут вона зайняла абсолютне перше місце серед партій - навіть «П'ять зірок» відстали. Так що ставка на антиєвропейську, антиіммігрантську і антиісламську риторику себе виправдала.

Довершують картину 4%, набрані партнером Берлусконі і Сальвини - партією «Брати Італії». Це перейменований Національний альянс, прямі спадкоємці італійських фашистів. Деякі ідеї немов списані з промов дуче Беніто Муссоліні: «відданість цінностям національної традиції», «соціальна солідарність». А поруч з ними - все той же євроскептицизм і жорстка антиіммігрантська риторика, трохи розбавлена ​​словами про свободу, народної демократії і солідарності.

Для Росії будь-який результат голосування здавався сприятливим. Навіть Демократична партія - і та ратує за скасування санкцій. «П'ять зірок» теж виступають за такий розвиток подій, а для «Вперед, Італія» і Ліги Півночі даний пункт і зовсім є однією з основ зовнішньополітичної програми. Так що можна говорити про те, що прихильники розвитку відносин з Росією тільки зміцнили свій вплив, і тепер їх голос в Євросоюзі буде чутися ще голосніше і чіткіше.

Для Євросоюзу же підсумок голосування - шок! Європейські політики вкрай скупі на коментарі. Хіба що президент Франції Еммануель Макрон припустив, що італійців дістали іммігранти ... Насправді ж італійці висловили крайнє невдоволення політикою ЄС, який і з економікою недостатньо допомагає, і з незаконною міграцією бореться не належним чином. Євроскептики в особі «П'яти зірок», «Ліги півночі" і "Братів Італії» в сумі набрали понад половину голосів. Такий результат був хіба що в Угорщині чотири роки тому ...

Тепер Італії очікують тривалі переговори про створення коаліції. Варіантів тут існує безліч, але один з них може стати справжнісіньким кошмаром для Євросоюзу. «П'ять зірок» і «Ліга Півночі» в сумі володіють більшістю, а для більшої переконливості треба ще «Братів Італії» покликати. Прем'єр ді Майо, глава МЗС Сальвини - таке поєднання стало б закономірним, що спирається на волю більшості італійців. Дуже неполіткоректно, але цілком імовірно.

Втім, голосування в Італії стало не першим дзвінком для Євросоюзу. В Австрії ультраправа Партія свободи увійшла в уряд. У Німеччині євроскептики вперше пройшли в Бундестаг, в Голландії вони (праві і ліві євроскептики) отримали в районі 30%. У Чехії критики ЄС набрали майже 70%. Інша справа, що в масі своїй вони не такі радикальні, як італійські. Але в Італії і темперамент більш бурхливий, тому й євроскептики там жорсткіше. Так що ЄС доведеться щось міняти, інакше справа прийме для нього зовсім вже поганий оборот.

Вадим Трухачов, EADaily

Порошенко ввів санкції проти чотирьох російських банків