Маріо Фернандес: «Їздив на метро вболівати за збірну Росії»

Бразильський захисник червоно-синіх розповів про те, як йому живеться в нашій країні.

- 2015 закінчився для вас на мінорній ноті: ви не брали участь у грудневій грі з ПСВ через травму і достроково пішли у відпустку. Що трапилося і чи все в порядку зараз?

- У мене було пошкодження ноги. Ми прилетіли в Голландію, я пройшов обстеження. Проблему виявили, якби я зіграв проти ПСВ, міг посилити травму. Не стали ризикувати. І рішення виявилося абсолютно правильним. Зараз у мене немає ніяких больових відчуттів. Я на сто відсотків готовий.

- Леонід Слуцький любить проводити зимову відпустку, катаючись на лижах. Що таке ідеальний відпустку для вас?

- Лижі? Ну ні. Я віддаю перевагу спокійному відпочинку. Літаю в Сан-Каетано - це місто, де я народився і виріс. Проводжу час з сім'єю. Ходжу на пляж - до нього приблизно година їзди на машині.

- Вам в Сан-Каетано, напевно, спокою не дають?

- Навпаки. Можна спокійно ходити вулицями. Мало кому відомо, хто я такий. Хіба що люди, які захоплюються футболом, можуть дізнатися. Але і тоді не відбувається нічого незвичайного. Я звичайна людина.

- А хіба в природі є бразильці, які їм не захоплюються?

- Люди різні трапляються. Хоча в загальній масі - так, країна живе, дихає футболом. Кожна дитина з дитинства мріє стати футболістом і думає тільки про гру.

- Ви були не виключенням?

- Звичайно. Я з самого початку хотів грати в футбол і навіть уявити не міг, що у мене буде інша професія. У якийсь момент мені довелося залишити школу і повністю зануритися в спорт.

- Розмови про те, що ви можете отримати російське громадянство, ходять вже досить давно. Ви самі підтверджували, що бажання виступати за Росію є. За останній час ваша думка не змінилося?

- Ні. Все теж саме. Я вже неодноразово говорив, що добре адаптувався в Росії, мене добре прийняли. Мені дуже подобається в Росії. Скажу більше - я її полюбив. І будь у мене можливість отримати паспорт і виступати за збірну, я б обговорив цю можливість з усіма, і ми б прийняли найправильніше рішення. Зрозумійте правильно: у мене є думка, але я хочу, щоб рішення задовольнило всі сторони.

- А зі Слуцьким ви на цю тему спілкувалися або, може, жартували?

- Ні. З тренером я про це ніколи не говорив.

- Ми спілкуємося зараз за допомогою перекладача. Чи зможете коли-небудь дати інтерв'ю російською мовою?

- Відповім чесно. Я не вивчаю російську. Поруч зі мною завжди наш перекладач Максим (Головлев). Він мій друг, завжди мені допомагає і будь-які питання врегулює. Так що я вважаю за краще говорити на португальському.

- Максим знаходиться поруч, коли ви в команді. Як вирішуєте проблеми в побуті?

- (Маріо рукою зображує телефон і сміється.) «Макс, привіт! Допоможи! »

- Кажуть, Роберто Карлос, коли грав і працював в «Анжи», здійснював близько ста дзвінків в день свого особистому перекладачу. Як часто ви дзвоните Максиму?

- В день - два-три дзвінки.

- Жоазіньо з «Краснодара», який прагне якнайшвидше отримати громадянство РФ, каже, що вважає за краще російські телеканали бразильському і з задоволенням дивиться «Камеді Клаб». Які канали та передачі включаєте ви?

- Я в принципі мало дивлюся телевізор. В основному футбольні матчі, причому в інтернеті. Там я можуть дивитися трансляції на португальському. Але якщо по російському ТБ показують футбол, мене це теж цілком влаштовує.

- Сильно відрізняється манера у бразильських і російських телекоментаторів?

- Сенс сказаного я розумію поганенько, але емоції, інтонації, мені здається, приблизно однакові.

- Ви в Росії з 2012 року. Що вам до душі в нашій країні, а що дратує, до чого так і не зуміли звикнути?

- Мені дуже подобаються місто і люди. А єдине, з чим не можу звикнути, - транспортна проблема, жахливі пробки. Якщо тобі потрібно кудись дістатися і ти застряг, все - цілий день, вважай, втрачений. Це сильно вибиває з ритму.

- Сідайте на метро.

- А я вже. Одного разу їздив на стадіон «Спартака» на матч Росія - Швеція. Людей натовп, але було чудово, мені сподобалося. Цікаві враження. Деякі вболівальники навіть мене дізналися. Я вболівав за Росію. Але шарф не надягав.

- Чим конкретно вам сподобалася Москва?

- Люблю ходити гуляти на Красну площу. Дуже красивий архітектурний комплекс. Ще в Москві є бразильська церква. Я теж часто туди ходжу. Вона недалеко від будинку, на Південно-Західній. Ми збираємося разом спільнотою друзів - є і бразильці, і росіяни, які відвідують цю церкву.

- Як часто ви там буваєте?

- Служба проходить щонеділі. Але іноді я не можу прийти через футбол. Тоді ми збираємося, наприклад, у мене вдома, в інші дні.

- Серед відвідувачів церкви є інші гравці?

- Тільки міні-футболісти - з «Динамо» і «Діни». Деякі з них, до речі, виступають за збірну Росії. Їм дуже подобається, вони раді, що Росія відкрила для них свої двері, деякі одружені на російських жінках. Ще серед нашого кола друзів є бразильці, які вивчають медицину тут, в Москві.

- А з великого футболу з кимось із співвітчизників дружите?

- Часом за вечерею в ресторані можемо перетнутися з Гільєрме і Майконом. Але щоб друзі-друзі - такого немає.

- У Бразилії викликають резонанс такі історії, як з Гільєрме, який став росіянином? Або всім там наплювати?

- Ні, там стежать за всім, що відбувається з футболом. Природно, вистачає тих, хто критикує. Інші, навпаки, говорять: «Хлопці зробили правильний вибір, так і треба поступати, коли ти не затребуваний у своїй збірній!» Так завжди буває: хтось «за», хтось «проти».

- Коли ви переходили в ЦСКА, вас паралельно кликав мадридський «Реал». З тих пір багато води утекло. Ви вже забули про мрію поїхати в Європу? Зараз вам 25 - готові провести в Росії кращі футбольні роки і дограти, припустимо, до 30?

- Про «Реал» - це правда, так. У мене була конкретна пропозиція. Але воно надійшло вже після того, як ми поставили всі підписи на документах з ЦСКА і закрили питання про мій перехід. Сьогодні моє бажання - не залишати ЦСКА і залишитися тут. Це місце, де я відчуваю себе як вдома, як в родині. Я прекрасно адаптувався і безмежно вдячний керівництву ЦСКА, що вони відкрили для мене ці двері.

Безумовно, запитаєте будь-якого футболіста - все мріють грати за найсильніші команди на планеті. Коли ти дивишся на «Барселону» або «Реал» Мадрид, то не можеш не думати про те, щоб в них опинитися. Але я в ЦСКА, і якщо раптом так трапиться, що мене дійсно покличуть в одну з найсильніших у світі команд, тоді ми сядемо з керівництвом і все обговоримо. Що краще для мене, що краще для клубу. Але конкретно зараз я вважаю - ні, мені краще залишатися в ЦСКА.

- Найгучніший трансфер останніх днів в російському футболі - Жирков перейшов з «Динамо» в «Зеніт». Ви з ним регулярно зустрічаєтеся на фланзі. Ваша думка про ветерана?

- Уже перейшов? Точно? Це серйозне посилення для «Зеніту». Великий футболіст. Йому завжди дуже складно протистояти. Хоча взагалі на такому рівні немає простих суперників. Все доставляють тобі масу клопоту. Але особисто мені непросто доводиться з тими, хто маленького росту і швидкий: проти таких мені важче діяти у відборі. За останній час на мене найсильніше враження справили футболісти «Манчестер Юнайтед» - Марсьяль.

- Кращі на вашій позиції в російському чемпіонаті? Крім, звичайно, вас.

- Хлопець з «Зеніту». Смольников, так? Набабкін. Гравець з «Рубіна», який теж виступає за збірну (Кузьмін). У «Динамо» є футболіст, який виступав на чемпіонаті світу. Так, Козлов.

- Свого часу ви називали прикладом для наслідування Дані Алвеса. Кого ви на даний момент вважаєте найкращим гравцем на позиції правого захисника?

- Сабалета з «Манчестер Сіті», Данило з «Реала» - великі футболісти. Але я як і раніше вважаю найсильнішим Даніела Алвеса.

- А хто був для вас прикладом в дитинстві?

- Кака. Коли я був маленьким, грав атакуючого півзахисника. Тому дивився на Кака як в дзеркало, намагався імітувати його гру. Потім мене перевели в центр оборони. Мені став подобатися Лусіо (в Бразилії Маріо спочатку навіть прозвали «новим Лусіо»). А далі мене пересунули на край.

- Мені розповідали, що брати Березуцький не так давно збиралися вступати до школи тренерів, але їм поки не дозволили, оскільки вони діють гравці. Ахмед Муса, навпаки, розповідав в інтерв'ю, що після завершення кар'єри забуде про футбол і цілими днями буде проводити з сім'єю. А ви коли-небудь замислювалися, чим зайнятися після футболу?

- Ні, тут треба докладно подумати. Але знаю одне: в футболі точно не залишуся.

- Кому ви перш за все вдячні за те, що ваша дитяча мрія здійснилася, і ви стали професійним футболістом високого рівня?

- Богу. Без Господа нічого в житті не було б можливо. Це основа основ. Це головне. Принаймні в моєму житті - точно найголовніше.

Дякуємо перекладача ПФК ЦСКА Максима Головльова за допомогу в організації цього інтерв'ю.

джерело