Анатолій ХОМЕНКО: "До збірної треба прагнути не заради грошей"

Фото Олександра Степанчук // 12 листопада. Гомель. Головні тренери збірних України і Білорусі - Анатолій ХОМЕНКО (зліва) і Карі Хейккіля.

Він уже засукав рукава. Своїх однодумців Анатолія Знайду і Вадима Кулабухова відрядив на Єврочеллендж в Угорщину, де вони відстежували Австрію і Японію поряд з господарями. Сам з'їздив на календарний матч «Донбасу», поспілкувався з Олександром Куликовим і його бійцями. І відразу звідти - на інший континентальний тур - в Білорусію, знову ж таки, в розвідку. Тепер переконалися, що новий головний тренер національної хокейної збірної України Анатолій Хоменко, хоч і без року тиждень як призначений, а час дарма не втрачає? Людина він свій від перших кроків по київській «Крижинці», учень Едуарда Дьякова. Як і його вчитель, вибрав амплуа захисника. А ось від 50-річного Хоменко-рульового, якщо вірити президенту ФХУ Анатолія Брезвіна, чекають переходу збірної в наступ.

- Анатолію Андрійовичу, пропоную перевірочне вправу «Пам'ятайте свої корені?». Я беру аркуш паперу, а ви диктуєте, припустимо, дві п'ятірки своїх партнерів з дитячого хокею середини 70-х?

- Можу і більше. Воротар Валерій Васильєв - живе тепер в Чикаго. Євген Попов, Юрій Бабенко, Олександр Науменко, Андрій Терпиловский, Ігор Іванов, В'ячеслав Лепеха, Юрій Баранов, Геннадій Єфімов ... До речі, Слава завоював «срібло» юніорської першості Європи, де були гравці 1960 р.н. - зі знайомих імен Ігор Ларіонов, Володимир Крутов, Олександр Зибін, Ігор Фуніков. Але ще першість СРСР грали за своїм віком проти елітних клубів. Думаю, для Києва стати п'ятими в Союзі серед 12 кращих команд - пристойно, а? Спасибі Едуарду Васильовичу ...

- Стривайте, але ж в союзній збірній не тільки Лепеха відзначився, але і ви?

- Була справа, тільки на сезон пізніше. Третіми стали в польському Катовіце під керівництвом Віталія Ерфілова. Ми з Поповим там і опинилися. Зараз покликав Женю менеджером. Роботи всім вистачить. Ось Єфімов береться поєднувати статистика і відеооператора.

- Значить, штаб збірної-2012 зрозумілий?

- Мої помічники Сергій Лубнін та Вадим Кулабухов, генеральний менеджер Анатолій Найда. Адміністративні функції виконують досвідчений Василь Митрофанович Фадєєв і Сергій Пилипчук.

НЕ ВТРАЧАТИ ПОЧУТТЯ ІНСТРУМЕНТУ

- Банальне запитання: під які завдання вас запрошували?

- Через збірну пройшло багато ветеранів. Настав час частково омолодити команду, створити в ній конкуренцію. Найближча мета - квітневий чемпіонат світу в дивізіоні IA. У перспективі - вийти на Олімпійські ігри-2014. Тобто, наш формат - від Любляни до Сочі.

- Настільки серйозні цілі - наскільки вони, не обійтися без каламбуру, сумісні з суміщенням вами роботи в Ярославлі і вдома?

- Мені здається, це поєднання йде тільки на користь, не дозволяє, як кажуть музиканти, втрачати почуття інструменту. Я ж в «Локомотиві» селекціонер, не повинен бути щодня на льоду. У деякому роді займуся для України схожим справою. Адже нам самих різних гравців переглядати треба.

- Чи вписується в цей процес грудневий етап Єврочелленджу в Румунії?

- Цілком. Але хочу відразу обмовитися: там зіграє група новачків, а кого-то звільнили від цього іспиту. Є люди, які не потребують додаткової обкатці. Швидше за все, не викличемо на цей раз кандидатів від «Донбасу». Маю на увазі ту донецьку команду, яка грає в російській ВХЛ.

- Так, до речі, а легіонерів очікується багато? Мова не тільки про «білорусів».

- У Білорусі, між іншим, в цьому сезоні менше наших потенційних «збірників», але вони є! Це і Василь Полоницький, і Юрій Наваренко, і Олег Тимченко ...

КОЛИВАННЯ скасовувати

- Вам довелося захищати свою претендентських програму в спортивному міністерстві перед комісією?

- Контракт укладено за схемою «1 + 2» з Федерацією хокею України, де, не сумніваюся, просівали і інші кандидатури. Вдячний за довіру і усвідомлюю міру відповідальності. А конкретно на ваше запитання скажу, що міністерство і ФХУ пов'язані договором. Мені бачиться, що права делеговані і на збірну, і на проведення змагань в країні.

- Знаєте, ви мене приємно здивували тим, що обійшлося без бюрократизму ...

- Своя програма намічена, а як інакше? Ми ж не можемо формувати збірну на дотик. Звичайно, проводилися і співбесіди. Керівництво розпитувати, який бачу систему підготовки, що для цього потрібно. Зараз йде опрацювання деталей першого збору, який розпочнеться 9 грудня і триватиме п'ять днів.

- Якщо спершу - чому саме Лубнін та Кулабухов?

- Із Сергієм Миколайовичем ми дуже давно знайомі, мені близьке його бачення хокею. Разом працювали в «Беркуті». Врахуємо і його недавній досвід на чолі нашої молодіжної збірної. Так що кадри знає не з чуток. А Вадим Вікторович з ним в тандемі трудився тоді на команді U-20. На сьогодні, Лубнін тренує ХК «Брянськ» - це перша російська ліга, але не виключає виходу звідти, щоб зосередитися на підготовці національної збірної. По-моєму, дуже показовий момент!

- Добре, тоді пару слів про стимулах. Особисто для мене, бюджет збірної - поняття загадкове, а розібратися, чи достатньо вона амбітна, щоб кількість спроб перетворилося в якість, слід головному тренеру ...

- Скажу так. Час політичного хаосу нашої шайби пройшло. Люди розставлені, ніяких торохкань. Гроші, як то кажуть, ніхто не відміняв, і фінансові питання на контролі у президента федерації і генерального менеджера. Моя частина суто спортивна. Будемо акцентувати увагу хлопців на те, що крім грошей існують і інші цінності. Не тільки премією вимірюється те, наскільки почесно грати за країну. Доказом має служити повернення збірної в розряд найсильніших.

ЯКОВЛЄВ ДАВ ДОБРО

- Тільки суперники адже не дрімають. Знаю, ви переглядали словенців, і вони явно не розкривали в Гомелі всіх карт.

- Можливо, так і є, хоча склад у Матьяжа Копітара був близький до оптимального. Раз журі визнало кращим воротарем його голкіпера Андрія Хочевар, то виходить, їм довелося часто оборонятися. Однак програші з сухим рахунком данцям і другий збірної Росії ще ні про що не говорять. Функціонально, балканці точно не поступилися.

- Коль ви згадали фінського колегу, з яким свого часу асистували в «Локомотиві», то цікаво, хто з наставників клубу вплинув найбільшою мірою на ваш тренерський прогрес?

- Коли в 2005-му прийшов Володимир Юрзінов, то мене призначили в його штаб. До того моменту мав за плечима два сезони старшим тренером дочірньої команди, але, природно, робота поряд з таким метром виявилася абсолютно новим викликом. Зрозуміло, що переймати секрети від Володимира Володимировича - все це було неоціненною школою і для Євгена Попіхін, і для мене. Потім пройшов «університети» Карі Хейккіля, Петра Воробйова, Майка Гартнера. Розумів, що безоглядно копіювати їх в майбутньому не стану. Хоча б тому, що вони різні своєю самобутністю, хіба що у Юрзінова і Воробйова дещо спільне в силу єдиних витоків.

- Як поставилися в «Локомотиві» до вашої роботи з української збірної?

- Перш, ніж предметно обговорювати параметри мого приходу в збірну тут, в офісі ФХУ, я переговорив з президентом клубу Юрієм Яковлєвим. Він дав добро. Ви ж знаєте, що Юрій Миколайович - вихованець київського хокею. Будучи юніором, засвітився в «Соколі» на груповому турнірі Кубка СРСР. А з 1978-го став грати разом з Михайлом Андрущенко та Дмитром Громовим за Ярославську команду класу «А», тоді це було «Торпедо». Через шість років його обрали капітаном. Статистики стверджують, що за 11 сезонів Юрій закинув 237 шайб!

ВІД ХАРКОВА ДО СЛОВАЧЧИНИ

- Продовжуючи тему, поясніть, як сталося, що такий же чистий вихованець київської ДЮСШ Хоменко провів зовсім небагато сезонів в рядах «Сокола», та й у віці швидше ветеранському?

- До дорослому складу мене з молодіжної команди ХК «Сокіл» не раз підключали на зборах. Однак з 1979 по 1982 роки раз у раз відправляли у друголіговий «Машинобудівник». Повинно бути, під концепцію Анатолія Богданова не підходив. Але звернув увагу Валентин Єгоров. Так я став гравцем харківського «Динамо», де заодно зважився і армійський питання. В ту пору ми вважалися, по суті, фарм-клубом «Динамо» московського. Але бувало, нам переправляли і рижан. Пам'ятаю, капітаном був досвідчений Анатолій Ємельяненко, який пограв в Латвії з Хелмут Балдеріс, Володимиром Крикуновим, Михайлом Васілёнком. Команда склалася дуже хороша, і коли нам поставили завдання вийти до вищої ліги, ми тут же її виконали. Але незабаром Радянський Союз розпався, а слідом розформували харківський колектив. До приходу в «Сокіл» відіграв ще три сезони в словацькому клубі з містечка Спішська-Нова-Вес. Коли повернувся до Києва до чемпіонату-тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири / 95, то це вже була МХЛ.

- Як збираєтеся ділити себе між двома, нехай не відкрито віддаленими, але все-таки полюсами своєї служби?

- Ще раз повторюся, тут не повинно виникнути особливих протиріч. Просто поле пошуку, перегляду та звіту стало значно ширший. Сподіваюся, що і спортивного директора «Локомотива» Олександра Ардашева, на якому замикається весь селекційний блок, що не підведу. І програма збірної буде неухильно виконуватися. Так по-іншому хто ж мені дозволить?

- Перш ніж побажати вам удачі на чолі «синьо-жовтого» загону, ще один «незручне» запитання: чи не боїтеся порівнянь за професіоналізмом з вашим попередником Дейвом Льюїсом?

- Ну, такі порівняння логічні, коли мова про відчутних успіхи. На жаль, Дейв особливих вершин в Україні не добився, а можливо, не встиг. У мене, зрозуміло, є певні задуми, але поки не час оцінок. Треба влазити в роботу, що, в загальному, вже робиться.

Євген КАРЕЛЬСЬКА, Спорт-Експрес в Україні

Повна версія інтерв'ю Анатолія Хоменка - в найближчому номері «СЕ-Тиждень».