Випадок евтаназії в Росії: чоловік задушив дружину

Смерть - це не найгірше, що може статися з людиною, говорив Платон. Що робити, якщо близька людина відчуває нестерпні муки і просить допомогти йому піти з життя? 72-річний В'ячеслав Дьомін, задушивши свою дружину, виконав її останнє бажання. Для суду це не стало аргументом - його засудили до чотирьох років суворого режиму.

Фото: AP

Подружжя Дьомін прожили цілком звичайне життя. Ось тільки кінець у неї виявився не цілком звичайним. До старості обидва стали серйозно хворіти. За словами В'ячеслава Олексійовича, останні кілька років дружина почав втрачати пам'ять - плутатися в обставинах і забувати, де знаходиться. А минулої осені ще й зламала шийку стегна. У лікарні Петрозаводська, де жили Дьомін, її довго тримати не стали. Виписали додому, надавши догляд за нею теж серйозно хворому чоловікові. "Вона просила про смерть, і не один раз", - говорить В'ячеслав Олексійович. Але сам момент вбивства, за його словами, він не пам'ятає, - коли прийшов до тями, зрозумів, що задушив дружину старим взуттєвим шнурком. Сам подзвонив в міліцію і в усьому зізнався. Суд врахував це визнання і дав, за мірками закону, не найбільший термін - чотири роки замість шести. Але адвокат був упевнений в умовному покаранні і тепер буде подавати апеляцію на пом'якшення вироку.

Вся ця історія, особливо її фінал - чотири роки суворого режиму - залишає дивне враження. Формально суд вчинив правильно: скоєно вбивство, і обвинувачений повинен понести покарання. Але пам'ятайте фразу героя Олега Єфремова в фільмі "Бережись автомобіля": "Так, Юрій Деточкин, звичайно, винен. Але він ... не винен".

Чому жінку з переломом шийки стегна - важкою травмою - виписали з лікарні вже через тиждень? Лікарі лікарні представили на суді такий висновок експертів: в такому віці подібні переломи зростаються і тримати пацієнта в стаціонарі марно. Дружині В'ячеслава Дьоміна було 70 років. У Росії чоловік після 60 років чомусь вважається вже немічним дідом. Хворі з переломом шийки стегна вмирають, як правило, протягом року - саме через відсутність належного догляду.

Виходить, що лікарі не винні. Родичі подружжя теж не винні - їх єдиний син помер 15 років тому, є внучка і племінниці, але їм було ніколи доглядати за хворими людьми похилого віку. Соціальні служби тим більше не винні. За словами В'ячеслава Дьоміна, він не став влаштовувати чоловікові в будинок для людей похилого віку, оскільки для цього потрібно було віддати квартиру. Інший допомоги йому не запропонували. Виходить, винен один лише В'ячеслав Олексійович, який не зміг витримати мук подружжя і ігнорувати її прохання допомогти піти з життя.

Читайте також: Вбивство з милосердя: подвиг або злочин?

В останні роки дискусії про легалізацію евтаназії в західному суспільстві то вщухають, то спалахують з новою силою. Саме це поняття ввів англійський філософ Френсіс Бекон, сконструювавши його з двох грецьких слів: "еу" - добре і "танатос" - смерть. У 90-х роках весь світ заговорив про цю проблему, завдяки американському лікарю Джеку Кеворкяну. Він отримав прізвисько Доктор Смерть за те, що робив ін'єкції смертельно хворим людям за їх згодою, полегшуючи тим самим їх відхід з життя. Таким чином він "допоміг" 130 пацієнтам. На початку червня Джек Кеворкян помер своєю смертю у віці 83 років.

Пропаганду евтаназії продовжує англійський письменник Террі Пратчетт. Нещодавно канал BBC показав знятий ним документальний фільм "Вибираючи смерть" про добровільний відхід з життя його друга, британського мільйонера Пітера Смедлі. Пітер знав, що його чекає болісна смерть від невиліковної хвороби, і вважав за краще не чекати цього. Він відправився в клініку в Швейцарії, де практикується безболісний відхід з життя. Сам Террі Пратчетт також готовий незабаром вирушити в швейцарську клініку за "хорошою смертю" - кілька років тому йому поставили діагноз "хвороба Альцгеймера".

Сьогодні евтаназія офіційно дозволена в Швейцарії, Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах, Німеччині та двох штатах США - Вашингтоні і Орегоні. У Швейцарії навіть існує термін "туризм смерті": в місцевих спеціалізованих клініках щорічно розлучаються з життям приблизно 200 іноземців. До речі, в травні уряд цієї країни намагалося обмежити потік "туристів-самогубців" за допомогою спеціального закону. Але місцеві жителі не підтримали цю ідею: в ході референдуму 85 відсотків швейцарців проголосували за рівне право на евтаназію для всіх.

Решта країн поки на це не наважуються, хоча кількість прихильників такого способу відходу з життя в Європі зростає. Можна уявити, яка буря підніметься, якщо почати обговорення подібного закону в Росії. Звичайно, у противників евтаназії є свої аргументи, і дуже вагомі. Але не будемо також забувати, що свободу волі людини ще ніхто не відміняв. Невже це не передбачає і свободу волі на добровільний відхід з життя в певних ситуаціях?

Читайте найцікавіше в рубриці "Суспільство"