Легкоатлетів в Петербурзі загартовують бюрократією

У манежі на Крестовському острові членам збірної Росії з легкої атлетики не дають тренуватися. Керівництво стадіону хвилюється, що спортсмени зітруть бігову доріжку або стануть жертвами падаючих зверху колег.

Олена Пальм / Інтерпресс

Відкрився у вересні 2014 року легкоатлетичний манеж на Крестовському острові повинен був стати для петербурзьких легкоатлетів другою домівкою, де можна одночасно тренуватися і проводити відновлювальні процедури. Але що перебралися в нього призери чемпіонатів світу та олімпійці виявили, що замість довгоочікуваного будинку вони знайшли великий головний біль.

У церемонії відкриття брали участь глава "Газпрому" Олексій Міллер, губернатор Петербурга Георгій Полтавченко і на той момент президент Всеросійської федерації легкої атлетики Валентин Балахничев. «Упевнений, робота цього легкоатлетичного манежу дозволить виховати нових чемпіонів, які прославлять не тільки Санкт-Петербург, а й всю Росію», - говорив тоді Міллер. Після вересневого відкриття, в лютому 2015 го, спорткомплекс почав повноцінну було роботу. І відразу почалися труднощі.

- Перш ніж пройти всередину, потрібно пройти 35 оглядів, - обурилася в розмові з кореспондентом «Фонтанки» олімпійська чемпіонка Наталя Антюх. - Там твориться просто бардак. Тут ми можемо бігати, тут ми не можемо бігати, тут не можна розминатися, йдіть в інше місце. Таке відчуття, що цей стадіон не для нас будувався.

- Говорили, що тут будуть медичний центр, лазня, басейн, - поділився срібний призер чемпіонату світу Олексій Дмитрик. - Ми дуже зраділи - Петербург отримав стадіон не гірше, ніж у москвичів в Новогорську. Однак за фактом ми отримали коробку, в якій нічого не можна. Я жодного разу не бачив ні медичного центру, ні лазні, ні басейну.

Практично всі претензії спортсменів так чи інакше пов'язані з директором легкоатлетичного манежу Миколою Некрасовим. Судячи з того, що «Фонтанка» почула і побачила, стадіон перетворився на об'єкт суворого режиму, де бюрократію довели до абсолюту. Безліч правил і обмежень здаються дивними.

Стій! Хто йде?

Зайти всередину манежу без спеціальної перепустки можна. Подібні правила існують на багатьох виробництвах і в офісних будівлях. Однак легкоатлетичний манеж - це все-таки трохи інша історія. Тут тренуються діти. У кожного з них є свій пропуск, а ось у батьків - немає. Подивитися на тренування або виступ на змаганнях свою дитину - абсолютно природне і для будь-якого іншого місця легко здійсненне бажання. Однак тут всередину не пускають. В результаті часто можна спостерігати таку картину - батьки з вулиці намагаються розгледіти через вікно власних нащадків. Через відсутність все того ж дозволу спортсмени не можуть привести на стадіон своїх дітей. Не можна просто так пронести інвентар і поміняти розклад тренувань. Для всього цього потрібно письмовий дозвіл, на узгодження якого, за словами Дмитрика, йде до двох тижнів.

Абсолютними рекордсменами за абсурдністю можна вважати два правила: спортсменам заборонено бігати по трьом внутрішнім бігових доріжках і використовувати необхідний для тренувань інвентар. У першому випадку керівництво манежу пояснює це заходами безпеки - поруч розташований сектор для стрибків з жердиною, а стрибуни не завжди приземляються туди, куди потрібно. У другому ж заборону все впирається в інвентар, про який йде мова, - це залізна гладка платформа, на яку зверху встановлюють вантаж. Вся ця конструкція прив'язується до поясу, і з нею спортсмен біжить. Директор манежу Микола Некрасов вважає, що ця конструкція стирає бігову доріжку.

- Ми дуже багато подорожуємо, буваємо на різних стадіонах, в тому числі і за кордоном, і такого не бачили жодного разу, щоб не можна було бігати по доріжках, нібито вони стираються, - розповідає тренер Дмитрика Катерина. - Ніколи і ніде «тачка» (залізна платформа з вантажем. - Прим. Ред.) Нікому не завдавала шкоди.

Нас теж не пустили

Щоб побачити все своїми очима, «Фонтанка» вирушила в легкоатлетичний манеж. Однак пройти всередину навіть в супроводі спортсменів нам так і не вдалося. Відзначимо, що подібне з нами сталося вперше. Спочатку на вході нас в грубій формі зупинив охоронець, зажадав пропуск, пославшись на розпорядження директора Миколи Некрасова. У відповідь на наше прохання прийшов "головний запретітелі", розмовляти не став, зажадав редакційний запит. Довелося розвернутися, в редакції по телефону зв'язатися з прес-службою Спорткомітету, почекати кілька днів і, нарешті, знову зустрітися з Миколою Некрасовим.

На цей раз директор манежу відмовлятися не став, а одразу показав на президента петербурзької федерації легкої атлетики Юлію Тарасенко: мовляв, особисто з нею все правила погоджував.

- Навколо стрибкового сектора на відстані трьох бігових доріжок ніяких предметів, про які спортсмени можуть отримати травму, стояти не повинно. Це елементарне правило техніки безпеки. Що стосується санчат (так Некрасов назвав «тачку» для тренувань. - Прим. Ред.) - вони стирають покриття. Я цей момент особисто обговорював з Тарасенко. Перша доріжка страждає найбільше. Приклад того, що бідні ходоки не можуть ходити по першій доріжці, вкрай невдалий з точки зору логіки. Вже кому-кому, а ходокам перша доріжка потрібна в останню чергу.

На питання «Фонтанки», чи є він фахівцем зі спортивної ходьби, Некрасов заявив, що він фахівець зі спортивних споруд, в 1985 році проводив чемпіонат СРСР з легкої атлетики, а ще в минулому займався волейболом.

- Тобто ви думаєте, що за 30 років покриття для бігових доріжок не могли вдосконалити?
- Багато чого з того, що зроблено в СРСР, з успіхом використовується до сих пір.

Так як в нашій розмові Некрасов часто посилався на президента петербурзької федерації легкої атлетики Юлію Тарасенко, ми подзвонили і їй теж.

- Між мною і Некрасовим не було навіть розмови про якісь там доріжки і покриття для них, - заявила Тарасенко. - Навіть не знаю, звідки він це взяв. Я сама в минулому бігунка і розумію, що це маячня. У нас за всіма нормативами зона безпеки - це метр від стрибкового сектора. Метр - це набагато менше ширини трьох доріжок (стандартна ширина однієї бігової доріжки - 1,22 метра. - Прим. Ред.). З приводу дітей спортсменів ... наскільки я знаю, ніхто не має права вимагати на них якийсь пропуск. Ці споруди, наша федерація і частково Спорткомітет працюють для спортсменів, а не спортсмени для нас. Це не потрібно забувати.

За межами манежу не краща

Насправді ситуація навколо легкоатлетичного манежу на Крестовському острові для Петербурга не унікальна. Три роки тому вже була історія з Зимовим стадіоном, в якому через застарілу системи опалення легкоатлетам доводилося тренуватися в куртках. Тоді допомогло лише втручання журналістів.

Зараз дуже схожа з манежем ситуація, в плані надмірної бюрократизації і відсутності розуміння у персоналу, відбувається на стадіоні «Приморець». Одного разу туди не пустили Наталю Антюх через те, що вона прийшла без тренера.

- Перепустки завжди були, просто є якісь моменти, коли можна піти на поступки, - каже олімпійська чемпіонка. - Ти постійно ходиш сюди тренуватися і одного разу забуваєш пропуск. Можна ж зробити виняток. Треба ж враховувати людський фактор. Те, що батьків не пускають на змагання своїх дітей, такого теж не повинно бути. Легка атлетика в Петербурзі і так розвалюється, а такими методами її взагалі може не стати. Тому що ні в батьків, ні у дітей не буде бажання мати справу з подібними речами.

Артем Кузьмін,
«Фонтанка.ру»