ІКТ для СМБ - погляд з Південно-Східної Азії

У 2015 році експерти аналітичного агентства OSP Data видавництва «Відкриті системи» взяли участь у масштабному дослідницькому проекті, ініційованому секретаріатом Асоціації країн Південно-Східної Азії і Мінекономрозвитку РФ. Головною метою проекту стала розробка рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності та ефективності підприємств середнього і малого бізнесу країн АСЕАН за рахунок використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Особливу увагу було приділено перспективам застосування мобільних технологій, а також хмарних сервісів.

При виробленні рекомендацій експерти OSP Data керувалися інформацією, зібраною шляхом опитування фахівців країн регіону. Перша версія рекомендацій обговорювалася з представниками профільних міністерств і малого бізнесу країн регіону на конференції, що пройшла в грудні в Бангкоку. За її підсумками підготовлений остаточний варіант рекомендацій. Багато в чому вони відображають специфіку країн АСЕАН, але чимало і тих, які виявляться корисними і в інших країнах, в тому числі в Росії.

Рівень розвитку ІКТ в регіоні дуже неоднорідний. Один з головних індикаторів цього рівня - ICT Development Index - комбінований показник, він розраховується за методикою Міжнародного союзу електрозв'язку. Першу позицію за цим показником серед країн АСЕАН займає Сінгапур - 19-е місце в світовому рейтингу 2015 року; його індекс розвитку ІКТ - 8,08. В першу сотню входять ще три країни АСЕАН: Малайзія, Бруней і Таїланд (їх індекси - 5,90; 5,53 і 5,36 відповідно). Недалеко від них в рейтингу розташувалися Філіппіни (4,57), В'єтнам (4,28) та Індонезія (3,94). Явні аутсайдери - Камбоджа (2,74), Лаос (2,45) і М'янма (2,27). Для довідки: на першому місці в рейтингу знаходиться Південна Корея з індексом 8,93; Росія з індексом 6,91 займає 42-е місце.

Майже у всіх країнах регіону великий розрив в рівні використання ІКТ компаніями різного розміру: якщо в сегменті мікрокомпаній частка підприємств, що використовують комп'ютери та системи ІКТ в своєму бізнесі, знаходиться на рівні 25%, то для малих підприємств такий показник становить близько 70%, а для середніх - наближається до 100%.

В ході дослідження зафіксована і суттєва різниця в рівні проникнення ПК і смартфонів. Скажімо, в Камбоджі ступінь проникнення ПК на підприємствах становить всього 20%, а смартфонів - 70%. У малих підприємств ці показники становлять 50% і 80% відповідно, а у середніх обидва показники виходять на рівень 95%.

Для багатьох країн Азії характерна ситуація, коли мобільний зв'язок більш доступна, ніж дротова. Випереджальний розвиток мереж мобільного зв'язку часто обумовлено історичними причинами: країни здійснили перехід «від телеграфу до мобільного зв'язку», минаючи етап побудови інфраструктури провідних комунікацій, яка в розвинених країнах формувалися багато десятиліть. Наслідком стало те, що хмарні сервіси часто починають використовувати саме з мобільних пристроїв, смартфонів і планшетів. І тільки потім користувачі при наявності провідних підключень можуть переходити до споживання хмарних сервісів через персональний комп'ютер.

При цьому рівень мобільності (частка співробітників, що працюють в мобільному режимі) ні в одній країні АСЕАН не перевищує 50%. На мікропідприємствах в більшості країн цей рівень нижче 10%. Як показало дослідження, головні перешкоди на шляху підвищення мобільності співробітників і поширення концепції BYOD в мікропідприємствах - висока вартість впровадження відповідних систем і сумнів в доцільності їх впровадження; якщо вести мову про середніх підприємств - то там заважають проблеми з безпекою і недостатній функціонал наявних рішень. Чим менше розмір підприємства, тим менше його хвилюють проблеми безпеки. Основними перевагами, які дає зростання рівня корпоративної мобільності, тут бачаться підвищення гнучкості і зручності роботи співробітників, а також можливість повноцінно працювати під час поїздок і в польових умовах.

Що стосується переходу до хмарної моделі, то, згідно з отриманими даними, ключовий драйвер для мікрокомпаній - це зниження капітальних витрат; для більших компаній - доступ до ІКТ-сервісів з будь-якої точки, що дозволяє розширити охоплення клієнтів, в тому числі з віддалених регіонів та інших країн. У числі інших важливих чинників: оплата тільки реально спожитих ресурсів і можливість гнучко змінювати обсяг споживаних ресурсів, а також зникнення необхідності утримувати своїх дорогих фахівців з ІКТ.

Головною перешкодою на шляху переходу до хмарної моделі споживання ІКТ-сервісів для мікрокомпаній є їх висока вартість. Також дуже значимий фактор - наявність зручного інтерфейсу для роботи з сервісом, що пояснюється відсутністю виділених ІТ-фахівців в компаніях такого масштабу. У той же час для середніх компаній перешкоди, які гальмують перехід до хмар, ранжуються вже по-іншому. На перше місце виходять надійність і функціональність сервісів, тоді як вартість, а також зручність роботи з сервісом менш важливі, оскільки в таких компаніях набагато більш ймовірна наявність ІТ-фахівців. Для компаній всіх розмірів вельми важливим є питання інформаційної безпеки при роботі з хмарами, проте зауважимо, що відповідні проблеми хвилюють підприємства далеко не у всіх країнах АСЕАН. Перш за все це визначається специфікою роботи невеликих компаній і пов'язаної з нею ступенем конфіденційності інформації, що передається в зовнішні хмари.

Безумовно, основний фактор використання хмарних сервісів - ціновий. Висока вартість послуг - ось головна перешкода на шляху переходу до хмарних сервісів, але в той же час можливість знизити капітальні витрати - це і головний драйвер для такого переходу. Зниженню вартості хмарних сервісів для кінцевих споживачів має сприяти підвищення конкуренції як на ринку послуг доступу між телекомунікаційними операторами і провайдерами доступу, так і власне на ринку хмарних сервісів і додатків.

Щоб хмарні сервіси дійсно стали масовими, плата за них повинна стягуватися так само просто і зрозуміло, як, скажімо, за електрику або інші комунальні послуги. Наявність прозорих і зручних схем ціноутворення - багато в чому запорука успіху в просуванні хмарних сервісів, особливо на такій «чутливий» до параметрів вартості ринок, як ринок підприємств СМБ.

Якщо підприємство практично не використовує сучасні інформаційні технології, то їх впровадження, незалежно від того, яка модель для цього буде задіяна, очевидно, потребують витрат. У таких випадках, звичайно, не можна стверджувати, що хмарна модель знижує витрати. Тому і провайдерам хмарних сервісів, і організаціям, які відповідають за розвиток нових технологій, слід акцентувати увагу на інших характеристиках хмарних ІКТ. Наприклад, рекламувати інтуїтивно зрозумілий, дружній інтерфейс використання сервісів, можливість знизити навантаження на співробітників, підвищити ефективність їх роботи, розширити охоплення потенційних замовників і ін.

Ключовий момент - навчання та інформування. Дуже важливо, щоб керівники підприємств СМБ розуміли, що можуть дати їм хмари. Відсутність подібного розуміння часто стає непереборною перешкодою до впровадження хмарних сервісів. Скажімо, в Індонезії, за даними Асоціації хмарних обчислень Азії, тільки 3% власників бізнесу мають уявлення про основи хмарних обчислень. У більш технологічно розвинених країнах рівень розуміння, звичайно ж, вище. Але в цілому в сегменті СМБ цей рівень і уявлення про переваги хмарної моделі поки недостатні.

За своїм потребам у сфері ІКТ компанії середнього розміру ближче до великих підприємств, тоді як малі компанії, а особливо мікропідприємства, часто обмежуються сервісами споживчого рівня. Однак для тих і інших характерна, як правило, брак ресурсів для розвитку ІКТ. Середнім компаніям, у яких є власна ІТ-інфраструктура, хмарні сервіси пропонують привабливу альтернативу подальшим вкладенням в її розширення. Малим підприємствам - а у багатьох з них взагалі немає ніяких засобів ІКТ - хмарні сервіси знижують вартість вхідного квитка в світ сучасних технологій. Наявність у співробітників навичок, отриманих в повсякденному житті, і їх додаток до бізнес-завдань дозволить без додаткового перенавчання задіяти можливості сучасних ІКТ в інтересах компаній. Крім того, численні мобільні термінали можуть і повинні бути використані для отримання сучасних хмарних сервісів.

Олександр Барсков - головний експерт аналітичного агентства OSP Data видавництва «Відкриті системи».

Олександр Барсков - головний експерт аналітичного агентства OSP Data видавництва «Відкриті системи»

Джерело: OSP Data / «Борлас», 2015.

АСЕАН. Довідка

Асоціація країн Південно-Східної Азії - АСЕАН (Association of South East Asian Nations, ASEAN) - регіональна міжурядова організація, створена в 1967 році. Спочатку в неї увійшли п'ять держав: Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Індонезія і Малайзія. Надалі до них приєдналися ще п'ять країн: Бруней, В'єтнам, Лаос, М'янма і Камбоджа.

Формування АСЕАН в середині 1960-х років було викликано головним чином необхідністю військово-політичній стабілізації в Південно-Східній Азії. Внаслідок різних об'єктивних і суб'єктивних причин взаємне економічне співробітництво розвивалося в обмежених масштабах. Детальний план економічного співробітництва АСЕАН був прийнятий тільки в 2007 році.

Темпи економічного зростання країн Асоціації, за попередніми даними, складуть в 2015 році 5,1%, що істотно вище середньосвітового прогнозу в 3,5%. Взяті разом, члени АСЕАН складають в даний час сьому за величиною економіку в світі. Їх сукупний ВВП оцінюється в 3,3 трлн дол. Прогнозується, що до 2050 року АСЕАН вийде на четверте місце за обсягом економіки.

СМБ в АСЕАН

Малий і середній бізнес є інтегральною частиною економіки країн АСЕАН. Як за загальною кількістю підприємств, так і за кількістю зайнятих у ньому працівників СМБ значно перевершують великі підприємства. На частку СМБ доводиться близько 96% всіх підприємств в країнах АСЕАН, вони забезпечують від 50 до 85% зайнятості.

Частка СМБ в ВВП становить від третини до двох третин (від 31% до 70,5%), винятком є ​​Бруней, де на частку СМБ доводиться лише 22,1%. Внесок мікро- і малих підприємств у ВВП становить понад внесок середніх підприємств в два-три рази.

СМБ: проблеми класифікації

Підхід до класифікації підприємств середнього і малого бізнесу в різних країнах АСЕАН різниться, але навіть якщо прийняті критерії збігаються, їх кількісні значення різні. У більшості країн регіону прийнято проводити розмежування між мікро-, малими та середніми підприємствами, але в Сінгапурі вони не розрізняються, а в Таїланді, Лаосі, на Філіппінах мікропідприємства не виділяють в окрему групу. У тих країнах, де прийнята триступенева градація, кордони між ними не збігаються. Якщо до мікропідприємств зазвичай ставляться компанії з штатом 5-10 чоловік, то до малих - з чисельністю до 25-200 чоловік. Максимальну чисельність середні підприємства мають у В'єтнамі - 300 осіб для виробничої сфери. У більшості ж країн середніми підприємствами вважаються компанії зі штатом до 100-200 чоловік.

У представленому в статті дослідженні було вирішено обмежитися кількісним критерієм по числу співробітників як найбільш загальним і поширеним і використовувати наступну сегментацію: мікропідприємства - до 20 співробітників, малі підприємства - від 20 до 99, середній бізнес - від 100 до 999 співробітників.