Сігал Стівен »Айкідо і Шлях самурая; Японська мова

7-й дан; Айкикай.
Заснував Тен Сін бугей Гакуен.

Стівен Сігал народився 10 квітня 1952р. в г.Ленсінге (шт. Мічиган). Приблизно у віці 7-ми років став цікавитися бойовими мистецтвами. Це привело його в довколишній зал Айкідо де проходили заняття під керівництвом Ішісака. У 1971р. він виїхав до Японії, де продовжував вивчення айкідо, а також дзен і буддизм.

Влітку 1974р. отримав 1-й дан від Коичи Тохей .

У 1975 р. одружився і продовжував займатися в Японії, де в кінцевому рахунку відкрив свій клуб в Осаці в районі дзюсі (район цей користується поганою славою, оскільки вважається улюбленим місцем якудза, японської мафії) і назвав його "Тен Сін", що в перекладі означає "Божественна воля ".

Вчинок його був нечуваним і безпрецедентним - іноземці ні до, ні після Сігала не наважувались викладати японцям японські ж мистецтва, до того ж на їх же землі. Японські майстри, дуже ревниво ставляться до своїх традицій, ніколи цього не допускали, а припустити, що жителі Країни Вранішнього Сонця підуть вивчати своє мистецтво, пронизане традиційною філософією, релігією і культурою, до іноземця, було неймовірною нахабністю і самовпевненістю.

Однак клуб почав процвітати. Жорстке силове айкідо Сігала, який створив свій індивідуальний стиль, який вже тоді відрізнявся від обтяженого умовностями айкідо, а також сам Сігал, що поєднував американську фізичну міць з японським духом самурайства і японським способом життя, привертали в "Тен Сін" учнів. А на заклики конкурентів заборонити Гайдзин іноземцю) викладати Бусідо - "Шлях воїна" - японцям він не реагував. Виклики на поєдинки Стівен приймав охоче, затоптуючи авторитет тих, хто кинув їх. Спроби якудза залякати непокірного Гайдзин успіху також не мали.

Сігал тренувався у великих майстрів Кео, Тохей , Ісояма і Абе . Він швидко прогресував і отримав 5 Дан, а після того як він став головним інструктором Ten Shin Dojo йому був присуджений 6 Дан Айкікай, а потім і 7-й.

Після повернення в Штати Стівен Сігал заснував Тен Сін бугей Гакуен в Лос-Анджелесі і в Таос Hью-Мексико, де в даний час адміністративні та навчальні обов'язки несуть Мацуока-сенсей і його помічник Смирнов Олександр .

Стівен став улюбленим учителем таких знаменитостей як Майкл Овіц і Шон Коннері.

Стівен Сігал є також священиком секти Омото-Ке (як і О-Сенсей) і має ім'я в колах Айкідо - Таке Сігемучі, що означає - шлях до Процвітанню.

В кінці 1985 року, під час поїздки в Японію, Сігал познайомився з актрисою і манекенницею Келлі ЛеБрок. Вони відразу ж почали зустрічатися. У вересні 1987 року вони одружилися.

Додзьо був перенесений в Західний Голівуд, бульвар Санта-Моніка, 8508, де і була знята початкова сцена фільму "Над законом".

У листопаді 1992 року Тен Сін Додзьо був перенесений на колишнє місце - 11700, бульвар Націонал, Лос-Анджелес, Каліфорнія, 90064.

У цьому традиційному додзьо викладає вірний учень Стівена Сігала, головний інструктор Харуо Мацуока .

У 1987 Майкл Овіц персонально профінансував кінопроби для Стівена, і в результаті з'явився його перший фільм "Above the Law" (У нас перевели як "Hіко-1" / "Hад законом".)

Стівен Сігал сказав про цей фільм: "Я був щасливий, що отримав можливість зіграти себе". Фільм "Above the Law" був, до певної міри, автобіографічним. Таким чином почалися історії про його службі в контррозвідці і т. П.

Ще в 1988 році в світі було мало відомо про мистецтво Айкідо і про Стівена Сігала. Тільки багато років наполегливих тренувань, поневірянь, зусиль і віри дозволили йому стати майстром бойових мистецтв світового класу і мегазіркою кіно.

Нижче наводяться деякі найбільш цікаві фрагменти з інтерв'ю зі Стівеном Сігалом:

- Ви стали жертвою деяких непрофесійних нападок з боку засобів масової інформації та спільноти майстрів бойових мистецтв. Як ви до цього ставитеся?

С. С. - Зазвичай ніяк. Я беру до уваги їх джерело і розраховую на тямущість громадськості. Зазвичай на мене нападають люди, які зі мною не зустрічалися. З - за того, що я відома людина, нападки на мене це хороший спосіб помістити свою фотографію на обкладинку журналу.

Іноді якщо атака небезпечна, я ставлюся до неї відповідно. Але я дивлюся на це як на можливість для мене рости і розвиватися.

Я згадую історію про майстра Дзен по імені Хакуін, у якого був храм в Кіото. Всі поважали його за те, що він вів праведне життя. Поруч з храмом знаходився магазин, яким володіли чоловік і дружина. У них була дуже красива дочка. Одного разу виявилося, що молода дівчина завагітніла. Її батьки розсердилися і зажадали, щоб дочка назвала батька. Вона відмовлялася зізнатися, але після численних побоїв від батьків сказала, що батько дитини Хакуін.

Слух швидко поширився по місту. Розгнівані батьки прийшли до священика і сказали йому: "Ти зганьбив свою віру і вчення, ти підлий ошуканець". Священик і не намагався сперечатися. Замість цього він говорив тільки: "Ах зі десу ка? Ах зі десу ка?" (Ось як? Ось як?)

Коли народилася дитина, вони принесли його Хакуін. Сердиті батьки дівчини сказали йому: "Ми віддаємо тобі дитини як нагадування про те, що ти зробив з нашою дочкою". До цього часу священик втратив свою репутацію, що його не турбувало, але все ж він дуже добре дбав про дитину. Він діставав у сусідів молоко і все інше, необхідне малюку.

Рік по тому мати дитини не витримала. Вона сказала батькам, що справжній батько дитини молода людина, яка працювала на рибному ринку. Мати і батько прийшли до Хакуін просити вибачення, довго вибачалися і забрали дитину назад.

Хакуін повернув дитини сім'ї, і все, що він сказав, було: "Ах зі десу ка? Ах зі десу ка?".

Коли - небудь я хотів би стати схожим на цього великого священика.

- Чи є різниця між істинним значенням будо, як розумієте, його ви і як вчать розуміти його в Японії, і американської концепцією бойових мистецтв?

С. С. - Американцям, або, я б сказав, що не азіатам, в сенсі осягнення аскетичного мистецтва не вистачає терпіння і здатності занурюватися в щось, чого вони не розуміють.

Я не люблю говорити в загальному, але їм бракує певного роду віри. І я думаю, що один з найважливіших пунктів в умінні правильно почати вивчення бойових мистецтв це те, що ми повинні прийти з порожньою чашею. Ми не повинні мати упереджень або очікувань з приводу того, як і чому нас будуть вчити.

До того ж ми повинні мати віру в учителя. Це означає, що якщо вчитель говорить вам, куди поставити ліву ногу, а куди праву руку, то в перший день на татамі ви не говорите: "А чому ви мені це показуєте? Чому я повинен тримати ліву руку тут, а праву руку тут? Я хочу знати чому ". На Сході ми знаємо, що через шість місяців, або через рік, або через два роки ми, напевно, знайдемо відповідь на це питання, і продовжуємо навчання, а дізнаємося це саме тоді, коли будемо готові зрозуміти. А в західному суспільстві людина по-справжньому не замислюється про те, що в перший день на татамі, навіть якщо майстер спробує пояснити, він не зрозуміє, тому що просто ще недостатньо глибоко занурився в мистецтво.

- Хочеться запитати про медитації. Чи є які-небудь особливі методи медитації або подання зорових образів, які ви могли б порекомендувати початківцям?

C. С. - Я б не рекомендував зорові образи початківцям, хоча існує декілька способів подання зорових образів, які я викладав і яким я можу навчити. По-моєму, найголовніше для початківців це вміти сидіти в тиші наодинці з собою, стаючи одним цілим з самим собою, звільняючи себе і своє життя, усвідомлюючи те, що є найважливішим у житті, і своє ставлення до світу навколо нас.

- Деякі учні приходять в додзьо і хочуть робити те, що робите ви в фільмах, і коли вони виходять на татамі, у них виникає ставлення, відмінне від ставлення тих учнів, які прийшли раніше, тому що почули про самому Айкідо. Як слід працювати з ними, або які у вас є міркування як вчителя з приводу того, як працювати з людьми, у яких таке ставлення?

С. С. - Думаю, всі повинні знати, що немає ніякої таємниці або дива в тому, щоб бути кінозіркою або знаменитістю. Це не має нічого спільного з основою щоденної практики. Коли ми виходимо на татамі, ми не повинні бути ні кінозірками, ні чоловіками, ні жінками, ні чим-небудь ще, а тільки налаштовувати свою свідомість на осягнення Айкідо.

Фотографія взята з сайту Смирнова Олександра - учня Стівена Сігала-сенсея.